. Повстанський рух в Україні 1918-1921 р. можна охарактеризувати як масовий збройний рух українського селянства, спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею та засобами виробництва, за національне і соціальне самовизначення українського народу.Спершу обмежений своїм соціальним спрямуванням й анархістський характером, повстанський рух в Україні набирав поступово все більше національного змісту й оформився у виразну політичну визвольну боротьбу українського народу.Стихійний у своїй основі повстанський рух в Україні не був об'єднаний в ініціативі й виявах, не мав одного керівного центру і одностайного плану дій. Неусталені були також його ідеологічні й програмові засади і спрямування. Основною організаційною формою повстанського руху в Україні були місцеві (сільські,волосні) й повітові повстанські відділи, групи, загони, які обороняли здебільше своє село чи найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення. У разі потреби координували (або й об'єднували) свої дії з сусідніми групами або загонами для спільних бойових дій, проводячи мобілізацію у своїх районах для поповнення основних відділів. Внаслідок більшовицького терору і військових операцій впродовж літа 1921 в Україні були ліквідовані головні повстанські осередки, а більшість їхніх отаманів були вбиті у боях або розстріляні.
Як правило анархічного характеру. Отамани здебільшого виступали проти будь-якої влади (УНР, Гетьманат), коли ж влади не було – сралися між собою. Утворювали «республіки» із захоплених територій, нерідко надавали стихійну підтримку більшовикам. Махно, Григор»єв, Зелений, брати Чучупаки та ін..