Директорія УНР — найвищ. орган держ. влади відродженої УНР, який діяв з14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. СКЛАД: В. Винниченко, С. Петлюра Ф. Швець , П. Андрієвський , А.Макаренко , Є. Петрушевич — як Президент та уповноважений Диктатор ЗО УНР з 22 січня 1919 до кінця червня 1919. Внутр. політика: Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про звільнення призначених при геть. чиновників. Уряд хотів позбавити промисл. й аграрну буржуазію виборч. прав. Владу на місцях передбачалося передати Труд. радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Через такий радикалізм Директорія залишилася без підтримки більшості спеціалістів, промисловців та чиновників держапарату. Революційна стихія селянства виявилася неспроможною протистояти наступові рад. військ, перероджується в анархію. 26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію про аграрну реформу, в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати держ., церков. та великі приват. землі для перерозподілу їх серед селян. задекларовано про вилучення землі у поміщик. без викупу. Попри досить помірковані заходи, поміщики і буржуазія незадоволені політикою Директорії, яка ігнорувала їхні інтереси. У руках деяких заможн. селян залишилися ділянки до 15 десятин землі. Але більшість селян розцінили ці заходи як пропоміщицькі, це розширювало простори для більшовицької агітації.
Зовн. політика: Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщ., Чехословач., Нідерл., Ватикан, Італія та ін.. Не вдалося налагодити стосунків з радянською Росією, державами Антанти та Польщею.
31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Раднарком погодився на переговори, попри те, що не визнавав Директорію представницьким органом українського народу. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.
