XIX/ XX ст. - в Укр. завершення промислового перевороту →індустріалізація (промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою) у складних умовах:1900—1903 світова економічна криза. 1904—1908 pp. позначені депресією, і лише в 1909—1913 pp. почалося промислове піднесення.
Укр. промисловість - частина загальноімп. економ. комплексу. АЛЕ вигідне геогр. розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча →особливості. на поч. XX ст. Україна за рівнем Концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі. 5найб. Пд. металургійних заводів (Юзівський, Дніпровський, Олександрійський, Петровський, Донецько-Юр´євський) продукували майже 25% загально рос. чавуну. Заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Бобринського -60% цукру-рафінаду Рос. Імп. →процес монополізації ↑в металургійній, кам´яновугільній, залізорудній... На поч. XX синдикати: «Продвагон» (1901), «Продамет» (1902), «Трубопродажа» (1902), «Гвоздь» (1903). (утвор. 1904 р. синдикат «Продуголь», до якого входило 18 окремих акціонерних тов., контролював 75% видобутку кам´яного вугілля в Донецькому басейні). Однак, приносячи буржуазії надприбутки навіть у кризових умовах, монополії водночас гальмували господарський розвиток, заважали технічному прогресу, звужували сферу регулюючої дії ринкових відносин.
+понад 25% інозем. інвестицій у пром. Рос.імп. припадає саме на Україну. →у вугіль. пром. 63% основного капіталу перебувало у володінні іноземних компаній, а в металургії — 90%. Могутній синдикат «Продуголь» фактично цілком контролювався фр. інвесторами. Це гальмувало і деформувало економічний розвиток не тільки Наддніпрянської України, а й усієї Російської імперії, адже місцевий виробник витіснявся з ринку, а більша частина прибутків, одержаних за рахунок монопольних цін та державних військових замовлень, вивозилася за кордон.
+ нерівномірний розвиток регіонів. Якщо Пд. -капіталістичні методи госп. і бурхливо розвивав промислове виробництво, то пд-зх. регіон орієнтувався головним чином на аграрний сектор, і тут домінував дрібнобуржуазний уклад. Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших регіонів України.
+спеціалізація промислових районів. Донбас - вугільної промисловості, Нікопольський басейн — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної, Правобережжя і певною мірою Лівобережжя — цукрової. В Укр. 1913 р. вироблялося 69% загально рос.продукції чавуну, 57% сталі та 58% прокату. На Україну в цей час припадало 20,2% усієї продукції машино буд. та металообробної промисловості Росії.
Україна – сировинний придатокL→1913 р. на укр. Пром.. припадало майже 70% видобутку сировини та виготовлення напівфабрикатів Рос. імп. Незважаючи на те що на її території був зосереджений величезний промисловий потенціал, вона все ж залишалася сільськогосподарським районом імперії, у якому в селах проживало 80% населення. В аграр.секторі на поч.. XX ст. -понад 32 тис. поміщицьких госп. (великі земельні латифундії перейшли на капіталістичні рейки) Решта ж поміщиків, не пристосувавшись до буржуазних відносин, була змушена продавати свої землі. Перетворення землі на товар суттєво змінило життя не тільки дворянства, а й селянства: процес майнової диференціації села:1917 р. частка заможних господарств -5,1%, безземельних та малоземельних селян - 80,5%. →соціальне напруження +в робітників робочий день офіційно тривав майже 11 год. на добу (часто перевищуючи цю норму), 1904 р. майже 32% робітників Російської імперії було оштрафовано.
