У другій половині XVI століття Російська імперія, прагнучи убезпечити свої південні території і домогтися виходу до Чорного моря, почала боротьбу за Крим. У ході Російсько-турецької війни 1768—1774 років російські війська оволоділи Кримським півостровом. За договором з ханом Сахібом II Ґераєм (1772) і Кючук-Кайнарджийським мирним договором1774 року з Османською імперією було оголошено про незалежність Кримського ханствавід Османської імперії та про його перехід під протекторат Росії, а фортеці Єнікале, Керч іКінбурн були безпосередньо приєднані до імперії.
У 1783 році Крим був приєднаний до Російської імперії. Приєднання було безкровним. 8 квітня 1783 року імператриця Катерина II підписала «Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську». 28 грудня 1783 року Росія і Туреччина підписали «Акт про приєднання до Російської імперії Криму, Тамана і Кубані», яким скасовувалася стаття (артикул) 3 Кючук-Кайнарджийського мирного договору про незалежність Кримського ханства. У свою чергу Росія цим актом підтверджувала турецьку приналежність фортецьОчаків і Суджук-кале.
У 1784 році Крим став частиною Таврійської області з центром у місті Сімферополь. Були засновані нові міста: Євпаторія, Севастополь та ін. В Севастополі почалося створення Чорноморського флоту Російської імперії.
Після Російсько-турецької війни 1787—1791 років російська приналежність Криму була вдруге підтверджена Ясським мирним договором, який закріпив за Російською імперією все північне Причорномор'я.
Указом Павла I від 12 грудня 1796 року Таврійська область була скасована, територія, розділена на 2 повіти — Акмечетський і Перекопский[1], приєднана до Новоросійської губернії. В 1802 році була утворена Таврійська губернія, яка проіснувала аж до Громадянської війни.
