- Україна в складі Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств під назвою “Руське князівство” разом з Польським королівством і ВКЛ входила до “єдиної і неподільної Речі Посполитої” на рівних правах;
- влада гетьмана визнавалася довічною, а по його смерті стани українського суспільства обирали чотирьох претендентів, з-поміж яких король призначав нового гетьмана;
- утворювалися місцеві органи влади за польським зразком;
- відновлювалися суд і судочинство а також адміністративно-територіальний устрій, що існували до 1648 року;
- Руське князівство не мало прав на самостійні зносини з іншими державами;
- сенаторські посади мали обіймати особи православного віросповідання;
- дозволялося відкрити окремий монетний двір для карбування грошей із зображенням спільного короля;
- кількість збройних сил мала становити 60 тис. козаків і 10 тис. найманців;
- відновлювалося велике землеволодіння, кріпацтво, усі повинності які існували до 1648 р.;
- козацтву гарантувалися давні права та привілеї , а по 100 козаків з кожного полку, за поданням гетьмана, отримували від короля шляхетство;
- на території Руського князівства скасовувалася церковна унія, проголошувалася свобода православного та католицького віросповідання, православному митрополиту і 5 владикам надавалися постійні місця в спільному сенаті Речі Посполитої;
- польські і литовські війська не мали права перебувати на території Руського князівства, за винятком надзвичайних ситуацій, але ва такому разі вони переходили в підпорядкування гетьмана;
- окремим пунктом оговорювалося існування двох університетів: Києво-Могилянської академії, урівняної в правах з Краківською, і новоствореної вищої школи зі статусом університету;
- по всій території держави дозволялося засновувати колегії та гімназії з правом викладання по-латині;
- проголошувалася повна свобода друку (у тому числі в питаннях, дотичних релігії), аби друкована продукція не містила випадів проти особи короля.
Під час ратифікації угоди Варшавським сеймом 1659 р., залишалася чинною уніатська церква, прибиралося право на карбування монети, але суперечливі настрої в суспільстві. Виговський багатьма сприймався, як зрадник адже в уявленні народних мас, він повернув полякам те, що відвоював в них дорогою ціною Б.Хмельницький. В радянській історіографії Гадяцьку угоду трактували однозначно негативно, Виговського зображали, як людину, що продала Україну шляхетській Польщі, в новітній історичній науці: російська дослідниця Тетяна Таірова-Яковлева називає Гадяцький трактат феноменом думки української політичної еліти того часу: “Гадяцьку угоду можна порівняти тільки із Конституцією Пилипа Орлика” На думку Н. Яковенко “Ідеї Гадяцького трактату є яскравою памяткою політико-правової думки свого часу, що за умов реалізації справді б мали шанс утвердити майбутнє польсько-литовсько-білорусько-української спільноти і оновити Річ Посполиту через нові форми співжиття народів”.
