9. Економіка Київської Русі. В IX - XII ст. екон. Давньорус. Держави можнаохарактер

. як період раннього феодалізму. У IX ст. формується панівний клас феодалів, в який входили київські князі, місцеві князі, бояри. Княз. домен являв собою маєток, який належав не державі, а самому князю як феодалу. Поряд з великокняз. доменом, волод. місцевих князів з'явл. також боярсько-дружинницькі землеволод.. Із введенням христ. великим феодалом стала церква. Провідне місце в економіці займало с/г. Для обробітку ґрунту і вирощування врожаю використ. плуг, рало, соха, борона, заступ, мотика, серп, коса. Культивувалися жито, пшениця, просо, ячмінь, овес, горох. Ремесло почало зароджуватись в патріарх. сім'ях як домашні промисли, з метою забезп. себе і своїх родичів в тканинах з льону, шкірі, посуду, взуття тощо. Ці вироби не поступали в продаж. В процесі домашні промисли виділяються в окрему галузь народного госп. - ремісниче виробництво. Ремісники поступово поч. виготовляти продукцію і для обміну. Свого розвитку ремісниче виробництво досягло в ХІ - ХІІ ст., коли на Русі нарах. декілька десятків спеціальн. Ковалі опанували кування, зварювання, гартування, інкрустацію кольор. металами. Стан с/г і ремесла визначав рівень розвитку торгівлі як внутр., так і зовн. Найб. торг. Шляхами були "от Грек", або "Грецький", який зв'язував Русь з балтійськими і чорно мор. ринками, "Соляний" і "Залізний", котрі вели в Галичину і на Кавказ. Шлях Київ - Галич - Прага - Регенсбург сполучав К. Р. з країнами Цн. та Зх. Європи. На міжнар. ринки Русь поставляла хутро, мед, віск, шкіри, деякі види ремісничих виробів, продукцію с/г, рабів. Завозила ж золото, срібло, коштовні тканини, вина, посуд, предмети христ. культу, зброю. Основними торг. партнерами були Візантія, Волзько-Камська Булгарія, Хозарія, країни Араб. Сходу, скандинавські, цн- та зх.-європейські країни. В Русі існували купецькі об'єднання, що спеціал. на торгівлі з певними країнами або певними видами товарів. В результаті розвитку торгівлі з'явл. гроші. Карбуванням грошей майже не займались, а використ. араб. і візант. монети із золота і срібла, в основному для зов. торгівлі. Значно більшого поширення мали срібні і мідні злитки. Так, з XI ст. відома одиниця "гривна", - злиток срібла вагою в один фунт, або приблизно 400 г.