"Руська правда" — судебник Ярослава Мудрого, що започаткував розвиток ранньофеодального писаного права, який закріплював юридичні норми цього часу. Цей документ дійшов до нашого часу у 106 списках.
"Руську правду" продовжували писати і за наступників Ярослава. Вона складається з трьох частин:
1. Правда Ярослава (1015-1016 pp., коли Ярослав ще княжив у Новгороді).
2. Правда Ярославичів. Затверджена синами Ярослава - Ізяславом Святославом і Всеволодом (1072 p.).
3. Статут Володимира Мономаха (1113 р.).
"Правда Ярослава" складалася з 18 статей:
• обмежено право помсти;
• встановлювалися грошові покарання за вбивство або скалічення;
• грошові покарання залежали від соціального стану потерпілого;
• охороняла приватну власність та її власника;
• закріпила нерівноправність осіб різних соціальних верств;
• найбільшими правами користувався князь, якому йшла части на штрафів, що накладали на злочинців.
Згодом "Руську правду" було доповнено новими статтями та положеннями синами Ярослава, тому згодом названо "Правдою Ярославичів":
• закріплювалася приватна власність на землю, угіддя, рухомі майно (коні, знаряддя виробництва);
• закріпила нерівноправність осіб-різних соціальних верств;
• грошові покарання залежали від соціального стану потерпілих Так, за вбивство огнищаиина (управителя) убивця платив 80 гривень, а за вбивство смерда чи холопа — тільки 5 гривень;
• найсуворішим покаранням за злочини була конфіскація майна злочинця і вигнання його з общини;
• князь користувався найбільшими правами;
• частина штрафів, які накладалися на злочинців, йшла на користь князя;
• великі покарання призначалися за образу честі;
• кровна помста за Ярослава Мудрого допускалася, але за його
синів її було заборонено, натомість вводили грошову компенсацію;
• багато статей було про купців, позички грошей, про різні угоди, відсотки, це свідчило, що в Київській Русі розвивалася торгівля.
Зафіксовано такі види угод: міна, купівля-продаж, позика, поклажа, особистий найм.
Судів за Ярослава Мудрого не було, а тому їхні функції виконували представники влади, церковні органи, самі феодали.
