США проголосили своє право втручатися в події в інших країнах задля утвердження демократії та вільного ринку. Першою жертвою цієї політики виявився Ірак. Відмова уряду Хусейна від співпраці з ООН стало приводом для початку війни. У 2003 р англо-американська коаліція завдала ударів по іракським містах. Війська НАТО скинули уряд країни і захопили Хусейна, який був відданий під суд і страчений. Після цього 30 держав світу прийняли участь в операції з підтримання миру, яку деякі країни визнали окупацією Іраку. Ряд держав Заходу і Росія не тільки утрималися від участі в цій акції, але і засудили надмірне застосування сили. Масові антивоєнні акції, вже забуті з часів в'єтнамської війни, знову охопили світ. Критика ще більше посилилася, коли зброї масового ураження так і не було виявлено, але стали відомі факти знущання американських військових над заарештованими іракцями. Буш був змушений віддати під суд кількох людей, але шкоди репутації США був завдано величезної. В ході безперервних партизанських дій загинуло понад 100 тис. Іракців і більше 1 тис. Американських солдатів і офіцерів. Деякі держави вивели свої війська з Іраку.
20 січня 2003 року, міністр закордонних справ Франції Домінік де Вільпен заявив: «Ми вважаємо, що військове вторгнення в Ірак буде найгіршим рішенням». В цей же час по всьому світу проходили протести проти війни в Іраку. За підрахунками французького вченого Домініка Реїно, з 3 січня по 12 квітня 2003 року в антивоєнних виступах взяли участь 36 мільйонів осіб. По всьому світу пройшло близько 3 000 великих демонстрацій. У британському суспільстві склалася досить сильна опозиція війні. У засобах масової інформації звинувачували Тоні Блера в беззастережному дотриманні політиці Сполучених Штатів. 15 лютого 2003 року в Лондоні відбулися масові антивоєнні демонстрації. За різними даними в виступах взяли участь від 750 тисяч до 2 мільйонів чоловік. Рейтинг Тоні Блера впав до 35%. Відповідно до опитування громадської думки, 62% опитаних в січні 2003 року не підтримували політику Тоні Блера в Іраку.
