82. Розширення НАТО 2004 та 2009 р. Болгарія

— у травні 1994 року приєдналася до програми «Партнерство заради миру». Питання про членство в Північноатлантичному альянсі постало перед країною наприкінці 1996 року. 17 лютого 1997 Народні збори Болгарії схвалили рішення про вступ країни до Альянсу. У тому ж році, на Мадридському саміті, Болгарія отримала статус країни-кандидата на членство в НАТО. Естонія — 3 лютого 1994 року приєдналася до програми «Партнерство заради миру». 1996 року почала переговори з НАТО про підготовку до приєднання, започаткувала програму «Інтенсивний діалог щодо членства в НАТО». Латвія — однією з перших приєдналася до програми «Партнерство заради миру». В «Основних напрямках зовнішньої політики Латвії до 2005 року», прийнятих Сеймом у 1995 році набуття членства в НАТО і ЄС були визначені основними напрямками зовнішньої політики. На зустрічі на вищому рівні у Вашингтоні у 1999 НАТО визнала Естонію одним із можливих кандидатів у члени Альянсу. У грудні 1991 року Литва приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва, і вже в січні 1992 року було створено офіційне представництво Литви в Брюсселі у зв'язках з Європейським співтовариством та у справах НАТО. У травні 2000 року була створена створюється так звана Вільнюська група дев'яти держав, які прагнули до членства в НАТО. Діяльність цієї групи, членом якої була Литва, була націлена на практичну співпрацю, обмін інформацією та лобіювання своїх інтересів в державах Альянсу. У 1991 році президент Румунії Йон Ілієску направив генеральному секретарю НАТО послання, в якому поінформував про готовність встановити тісну співпрацю з Північноатлантичним альянсом. У січні 1994 року Румунія приєдналася до програми «Партнерство заради миру». У 1995 році — започаткувала Програму індивідуального партнерства з НАТО. У квітні 1997 року Парламент Румунії одноголосно прийняв рішення звернутися до учасників Мадридського саміту НАТО з проханням надати підтримку в питанні вступу країни до Альянсу. У тому ж році, на Мадридському саміті, Румунія отримала статус країни-кандидата на членство в НАТО. Словенія проголосила курс на вступ до НАТО одразу після відвоювання незалежності від Югославії у 1991 році. У 1996 році Словенія приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва і тому ж році, в рамках програми «Партнерство заради миру», прийняла пропозицію Альянсу про початок Індивідуального діалогу. У квітні 1997 року Державні збори Словенії прийняли декларацію про членство в НАТО, а в серпні президент республіки Мілан Кучан підписав указ про відкриття місії Словенії при НАТО. На Вашингтонському саміті 1999 року було започатковано "План дій щодо членства у НАТО для країн-кандидатів, які прагнуть вступити до НАТО". Болгарії, Естонії, Латвії, Литві, Румунії, Словаччині та Словенії було запропоновано розпочати переговори про вступ під час Празького саміту НАТО у 2002 році, а фактично вони стали членами Альянсу в 2004 році. 2 квітня 2004 року в Брюсселі відбулася урочиста церемонія прийняття семи нових членів в НАТО.Албанія приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва у 1992 році. В 1994 стала учасником програми «Партнерство заради миру». В цьому ж році в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі було відкрито військове представництво Албанії при РПАС. У 1999 році приєдналася до Плану дій щодо членства в НАТО, який був затверджений на Вашингтонському саміті НАТО. У 2003 році Албанія, Хорватія і Македонія, з метою координації спільного руху до євроатлантичних структур, створили ініціативне об'єднання під назвою «Адріатична хартія». Однак у 2008 році приєднання Македонії до НАТО було заблоковане Грецією. Вперше делегація Хорватії відвідала з візитом штаб-квартиру НАТО і заявила про бажання Загреба брати участь в програмі програми «Партнерство заради миру» навесні 1994 року. У лютому 2001 року було відкрите представництво Хорватії при НАТО, а у травні 2002 року Загреб отримав запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО. У 2003 році Албанія, Хорватія і Македонія, з метою координації спільного руху до євроатлантичних структур, створили ініціативне об'єднання під назвою «Адріатична хартія». На Бухарестському саміті в квітні 2008 року керівництво Альянсу зробило кілька кроків у плані майбутнього розширення Альянсу. Декілька рішень стосувались країн на Західних Балканах. Альянс розглядає більш тісне зближення Західно-балканських країн з євроатлантичними структурами як запоруку, що гарантує довгострокову само-забезпечувану стабільність в цьому регіоні, де НАТО бере важливу участь в операціях з підтримки миру, починаючи з середини 1990-х років. Албанія та Хорватія отримали запрошення розпочати переговори з приєднання до Альянсу, а потім приєдналися до НАТО у квітні 2009 року.

 

р8