Партнерство заради миру - створена в 1994 році програма військового співробітництва НАТО з європейськими державами і колишніми радянськими республіками Закавказзя і Центральної Азії, які не є членами організації. Спочатку охоплювала 24 країни, проте їх число періодично змінюється в зв'язку з приєднанням нових країн до програми або вступом вже перевірених країн-партнерів у військово-політичні структури НАТО. У програмі «Партнерство заради миру» на 2017 року бере участь 21 держава.
Програма "Партнерство заради миру" була створена в рамках розвитку Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС). У порівнянні з РПАС вона мала такі особливості:
• була відкрита для всіх держав, включаючи колишні нейтральні і не приєдналися країни Європи, а не тільки колишніх членів Варшавського Договору, як це було з РПАС;
• була націлена не тільки на діалог і співпрацю, а й реальне партнерство;
• ініціювала розширення НАТО.
Головними цілями ПЗМ є наступні:
• досягнення прозорості процесу оборонного планування та формування оборонних бюджетів держав;
• впровадження демократичного контролю над Збройними силами;
• забезпечення проведення міжнародних операцій;
• досягнення рівня підготовки сил і засобів, необхідного для допомоги операціями, які здійснюються під егідою ООН або з санкції ОБСЄ;
• підвищення рівня знань і умінь, необхідних державам-партнерам для участі в миротворчих, рятувальних і гуманітарних операціях. Для цього в програму включені розділи про розвиток військового співробітництва з НАТО;
• розширення та активізація політичного і військового співробітництва в масштабі Європи, підвищення стабільності і зниження загрози миру.
