28 березня 1989 р. сербський парламент прийняв поправку до Конституції, якою врізалися права автономних країв. Сербське керівництво розпустив крайові органи влади Косово і призначило особливу дирекцію для управління краєм. Косовські албанці обрали своїх президента та парламент і утворили Армію визволення Косова, командири якої вимагали повної незалежності краю, а в майбутньому - приєднання його до Албанії. В лют. 1998 року між албанськими повстанцями та Союзною Республікою Югославією розпочався збройний конфлікт. Бойові дії були ініційовані косовськими албанцями, що прагнули незалежності Косова і Метохії. Резолюції Ради Безпеки ООН не допомогла нормалізувати становище. Збройне протистояння триває. 29 січня 1999 контактна група (Росія, США, Франція, Великобританія, ФРН, Італія) виступили з вимогою до Белграду і Пріштіни почати мирні переговори і зберегти територіальну цілісність Сербії надати Косово широкої автономіі.
Югославське керівництво так і не змогло запропонувати широку автономію для Косово, що дало НАТО привід на «гуманітарну інтервенцію», реалізовуючи на практиці «концепцію необмеженої відповідальності» альянсу. У березні 1999 року війська НАТО почали бомбардування СРЮ. НАТО шляхом проведення повітряно-морської наступальної операції домоглася капітуляції керівництва СРЮ в Косово на умовах, висунутих альянсом перед війною. У червні 1999 року, згідно з Військово-технічною угодою, підписаною представниками НАТО і югославської армії в Куманово, контроль над краєм перейшов до сил НАТО. Наслідки. Війська СРЮ виведені з Косово і Метохії. З цих земель примусово вигнані не менш 350 тис. сербів і чорногорців. 17 лютого 2008 року косовські албанці проголосили Республіку Косово.
