Зазнавши невдачі у дипломатичному вирішенні проблеми, він прийняв рішення шукати його військовим чином, але дещо змінивши міжнародні пріорітети Єгипту - в 1972 році Садат вислав з країни 20 тисяч радянських військових радників, що сприяло налагодженню якісно нових дипломатичних стосунків із США, головним союзником Ізраїлю на Близькому Сході, і 6 жовтня 1973 року, заручившись підтримкою Сирії, Єгипет розпочав чергову арабо-ізраїльську війну.
Завдяки несподіваній атаці і сучасній радянській техніці, араби в перший день війни зайняли значну територію. Наступного дня у війну вступив Ірак, а Сирія отримала підтримку Іорданії, що ще більше зміцнило позиції атакуючих. Але завдяки проведеній в Ізраїлі мобілізації, наступ арабських армій вдалось зупинити. Ізраїль звернувся по допомогу до США, але президент Ніксон, симпатизуючи новому зовнішньополітичному курсу Єгипту, зволікав із підтримкою протягом семи днів. Однак до 25 жовтня, коли завдяки зусилям ООН війну було зупинено, Ізраїль повністю відновив контроль над спірними територіями.
Незважаючи на нульовий результат війни, успіх Єгипту в її перші дні сприяв зростанню авторитету Анвара Садата як в самому Єгипті, так і на Близькому Сході в цілому. Це зміцнило його позиції на сепаратних єгипетсько-ізраїльських переговорах, котрі Садат наважився провести без узгодження своєї позиції з іншими арабськими країнами. Переговори завершились підписанням в 1974 році мирної угоди, згідно з котрою Ізраїль повернув Єгипту частину Синайського півострова, і повномаштабного мирного договору в 1979 році та поверненню решти Синаю. За його підписання Анвар Садат був убитий через два роки членами екстремістського угрупування "Організація визволення Єгипту".
Для Сирії війна 1973 року стала повним крахом - після заключення ізраїльсько-єгипетського перемир'я Сирія втратила ще більшу територію, ніж до війни (ізраїльтяни просунулись на 30 кілометрів ближче до Дамаска), і за її ініціативою Єгипет був виключений з Ліги арабських держав.
Вплив війни 1973р. на міжнародні відносини
Арабо-ізраїльська війна 1973 року мала дуже великий вплив на міжнародні відносини того часу. Цей регіон виявився зіткненням інтересів перш за все двох наддержав СРСР та США. Голова Ради міністрів СРСР А.Н.Косигін знаходився в Єгипті з 16 жовтня, що свідчить про всю серйозність відношення Радянського Союзу до конфлікту. 20 жовтня Генрі Кіссінджер прилетів до Москви за запрошенням СРСР з метою обговорення умов припинення вогню та для вироблення “ рекомендацій “ Раді Безпеки ООН. Метою Кіссінджера було негайне заключення миру, особливо після того, як на своєму шляху до Москви він почув новини про арабський нафтовий бойкот. Кіссінджеру знадобилося 4 години, щоб досягти згоди з радянськими керівниками. Слід сказати і про ще один важливий фактор в міжнародних відносинах. В 1973 році країни-експортери нафти, в першу чергу арабські держави, такі як Саудівська Аравія, Ірак та Лівія підняли суттєво світові ціни на нафту, більш ніж на 40%. Величезні нафтові ресурси арабів забезпечували їм все більшу політичну міць.
