Друга арабо-ізраїльська війна Весною 1967 р. обстановка на кордонах Ізраїлю з арабськими державами загострилася. Особливо напруженим було становище на кордоні із Сирією, що пролягав у районі Голанських висот. На Голанських висотах відбувалися постійні артилерійські дуелі, а групи командос здійснювали взаємні рейди углиб території Сирії та Ізраїлю. Ці сутички отримали назву “сезонних”, через те що розпочиналися щороку з початком сільськогосподарських робіт на прикордонних територіях. Ізраїльтяни висилали в прикордонну смугу під ескортом танків трактори, які розорювали землю на нейтральній смузі. Сирійці, не визнаючи прав на цю землю за Ізраїлем, обстрілювали сільськогосподарську техніку. У відповідь на особливо запеклий обстріл 7 квітня 1967 р. ізраїльська авіація здійснила бомбовий удар по Дамаску. Під час повітряного бою над кварталами міста ізраїльським пілотам удалося збити шість сирійських винищувачів. Посилення напруженості викликало шовіністичні настрої як в Ізраїлі, так і в арабських країнах. Ізраїльський кнесет 9 травня 1967 р. надав урядові надзвичайні повноваження в питаннях здійснення військових операцій. Низка ізраїльських політиків публічно виступили із войовничими антиарабськими заявами. Бойові дії другої арабо-ізраїльської війни, яка згодом отримала назву “шестиденної війни”, розпочалися 5 червня 1967 р. несподіваними авіаударами ізраїльських ВПС по військових об’єктах арабів. У перший день війни араби втратили 441 літак, що значною мірою згодом визначило перебіг бойових дій. Силам арабської протиповітряної оборони за перші два дні боїв вдалося збити лише 28 ізраїльських літаків. Свій напад ізраїльтяни мотивували воєнною необхідністю та бажанням випередити арабську атаку. Після масованих авіаударів ізраїльські війська розпочали наступ на єгипетські та йорданські позиції. 6 червня ізраїльська армія захопила Сектор Гази та зав’язала бої за Єрусалим. Незважаючи на запеклий арабський опір, упродовж двох днів ізраїльтянам вдалося захопити арабські дільниці Єрусалима і весь західний берег річки Йордан. Не отримавши допомоги від своїх союзників, король Хусейн вже 7 червня погодився припинити вогонь. Знищивши головні сиди єгипетської та йорданської армії, 9 червня ізраїльтяни атакували Сирію. Метою операції було оволодіти Голанськими висотами, гірським плато, яке панує над прилеглою територією Ізраїлю, а, водночас, є природною перешкодою, що прикриває Дамаську долину. Захопивши Голанські висоти, 10 червня 1967 р. ізраїльтяни припинили бойові дії на сирійському фронті. Єгипет, Сирія та Йорданія зазнали принизливої воєнної поразки. На Синаї в полон потрапило понад 3000 єгипетських офіцерів.
У результаті війни 1967 р. Ізраїль захопив 70 тис. кв. км території сусідніх арабських країн (Синайський півострів. Сектор Гази, західний берег Йордану зі Східним Єрусалимом, Голанські висоти) і встановив повний контроль над Акабською затокою. У зв’язку з цим, упродовж червня 1967 р. місця свого постійного проживання покинули близько 100 тис. єгиптян та сирійців і близько 300 тис палестинців. Згодом повернутись змогло лише 14 тис чоловік. Після війни 1967 р. загальна кількість офіційно зареєстрованих палестинських біженців сягнула 1344576 чоловік. Формально погоджуючись із правом арабів повернутися на окуповані землі, Ізраїль, водночас, розпочав у вересні 1967 р. на окупованому західному березі Йордану будівництво єврейських поселень, які швидко вплинули на зміну демографічної ситуації в регіоні. Єгипет не змирився з поразкою й практично одразу ж після завершення широкомасштабних бойових дій “шестиденної війни” розпочалися сутички на лінії Суецького каналу, що згодом отримали назву «війни на виснаження». Ця війна мала два етапи: перший (липень 1967 — травень 1969 p.), коли бойові дії велися наземними військами й зводилися здебільшого до артилерійських дуелей та вза¬ємних рейдів командос, і другий (травень 1969 — серпень 1970 р.) — період «електронної війни», що полягала в глибоких авіанальотах та протидії їм засобам ППО. Зважаючи на безперспективність подальшої збройної конфронтації, Єгипет та Ізраїль у кінці 60-х pp. все більше схилялися до мирного вирішення конфлікту. Державний секретар США Уїльям Роджерс 9 грудня 1969 р. виступив з проектом мирної угоди на Близькому Сході. Початково зустрінутий вороже план згодом був прийнятий сторонами конфлікту як основа для переговорів. 7 серпня 1970 р. Ізраїль та Єгипет підписали угоду про припинення вогню.
