1969 рік - початок переговорів між США та СРСР про обмеження стратегічних наступальних озброєнь; і кінець 1979/1980 рік — збройна агресія СРСР проти суверенної держави Афганістані як наслідок - бойкот та міжнародна політична ізоляція СРСР. Період "розрядки" характеризувався зменшенням військової та політичної напруженості й ослаблення протиборства між наддержавами — США та СРСР, між країнами капіталістичної та соціалістичної орієнтації (блоками НАТО та ОВД) і нормалізація відносин між ними, переговорний прогрес, взаємні поступки і компроміси. ООН – напрямки діяльності Викриття расистської сутності політики й практики режиму апартеїду, здійснення політичного й економічного тиску на расистський режим Преторії шляхом розриву дипломатичних та економічних відносин, мобілізації міжнародної підтримки національно-визвольного руху народу Південної Африки та викриття фактів співробітництва з режимом апартеїду. У 1972 р. Рада Безпеки, що зібралася в Аддис-Абебі, визнала правомірною антиапартеїдну боротьбу народу Південної Африки. Генеральна Асамблея позбавила Південну Африку Права участі в роботі органів ООН – ГА проголосила 26 червня —Міжнародним днем солідарності з народом Південної Африки. 1967 р. спеціальна сесія ГА утворила Раду з Південно-Західної Африки з метою забезпечення управління територією до одержання нею незалежності. З червня 1968 p., коли Південно-Західна Африка була офіційно перейменована на Намібію, Рада дістала назву Ради ООН з Намібії. У 1974 р. Рада ООН з Намібії ухвалила Декрет про захист природних ресурсів Намібії, який забороняв без дозволу Ради вести розвідку, добування або розподіл природних ресурсів Намібії. У 1976 р. Рада Безпеки висунула вимогу щодо проведення в Намібії виборів під контролем ООН. Генеральна Асамблея ухвалила «Декларацію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації* (1963), «Декларацію про ліквідацію дискримінації проти жінок» (1967), «Декларацію про соціальний прогрес і розвиток» (1969), конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок (1979) та ін.
У 1966 р. Генеральна Асамблея ухвалила два пакти (конвенції): Міжнародну конвенцію з громадянських і політичних прав і Міжнародну конвенцію з економічних, соціальних, культурних прав. Вони набрали чинності лише в 1976 р. Значення цих двох документів посилюється тим, що вони мають обов'язкову юридичну силу. За факультативним протоколом до Міжнародної конвенції з громадянських і політичних прав жертва порушень будь-якого з прав, зафіксованих у Конвенції, має право безпосередню звертатися в ООН, у Комітет з прав людини. Було створено механізм зі сприяння втіленню в життя ухвалених конвенцій і декларацій, різноманітні комісії щодо їх дотримання (комітет з прав людини(18членів)).
