У радянські роки був накопичений досить багатий досвід використання образних наочних засобів різних видів: історичних картин, портретів, карикатур, плакатів та ін. у навчанні історії.
Сьогодні робота з художніми наочними джерелами повинна обов'язково включати два аспекти:
1) Опис зображення. Що/хто зображений? У яких відносинах один з одним знаходяться зображені на картині люди і природа/предмети, що їх оточують (у гармонії чи протидії). Простір картини. Форми і лінії. Кольори і кольорові ефекти. Чи є в картині рух, контрасти рухів? Композиція картини. На чому зосереджено зображення? та ін.
2) Інтерпретація зображення. Хто ці люди, які зображені на картині? Який факт на ній відбито? Що відбувається? Хто автор зображення і для кого/чого воно призначалося? Чи виконував художник (скульптор і т. д.) цей твір за власним бажанням, чи його було замовлено? Ким, з якою метою? Які засоби використовував автор, щоб створити чесний, неупереджений образ? Які духовні цінності чи авторські пристрасті знайшли відбиток у картині (портреті, карикатурі, плакаті і т. п.). Чи належить даний твір до числа ідеологі-зованих?
Залежно від того, наскільки самостійно проводять цей аналіз та інтерпретацію зображення чи твору живопису учні, чи працюють вони з відомим історичним матеріалом, чи з новою інформацією визначається рівень їхньої пізнавальної діяльності: репродуктивний, перетворюючий чи творчий.
Навчальні картини підрозділяються на «подієві», типологічні, культурно-історичні і портрети. «Подійні» картини створюють уявлення про конкретні одиничні події. Найчастіше вони відтворюють вирішальні моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді. Це, наприклад, картини: В. Томбі «Саламінська битва», М. Ройтера «Вступ Жанни Д'Арк до Орлеана», Т. Ксенофонтова «Бій Спартака з римським загоном» і т. п. Зміст картини включається в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент.
Типологічні картини відтворюють багаторазово повторювані історичні факти, події, типові для досліджуваної епохи. Прикладом таких картин можуть бути «Бурлаки на Волзі» І. Рєпіна, «Жниці» О. Сла-стіона, «Бій з білополяками» М. Самокиша, «Ворог наближається» Т. Яблонської, «Колгоспний ярмарок» О. Максименка тощо.
Культурно-історичні картини знайомлять учнів із предметами побуту, пам'ятниками матеріальної культури. На них можуть бути зображені пам'ятники архітектури й архітектурні стилі, побутові деталі різних часів з їх особливостями, різні механізми і принципи їхньої роботи. Прикладом можуть бути «Дальні печери» В. Непийпива, «Сільський краєвид» М. Маковського та ін.
Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Портрет - твір образотворчого мистецтва, що містить зображення певної людини чи групи людей (у живописі, скульптурі, графіці чи фотографії)124. Портрети можна вивчати з різних позицій. У першу чергу при вивченні портрета увага звертається на риси обличчя, що характеризують зображену на ньому людину як особистість. Поряд з розглядом анатомічних рис обличчя та їхньою розшифровкою велика увага звертається на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер'єр приміщення, в якому знаходиться людина тощо. Усе це коментується і дає можливість для змістовної характеристики зображеної особистості та її місця в історії.
Інколи при роботі з портретом однієї особи необхідно використати альтернативні зображення. Адже портрети писалися художниками, яким герої могли бути симпатичні, байдужні, неприємні, навіть ненависні. Крім того, багато портретів писалися за замовленням, отже, художники повинні були задовольняти капризи замовників (наприклад, так звані «парадні» портрети). Тому декілька портретів може дати більш об'єктивні уявлення про людину.
На уроці різні типи картин використовуються з різними цілями: як вихідне джерело знань чи зорова опора в розповіді вчителя; як ілюстрування викладу чи розповіді з метою його закріплення, як джерело знань під час самостійної роботи чи дослідження учнів. Для розкриття якого-небудь процесу демонструється відразу кілька картин, наприклад, щоб показати зміни стилів архітектурних пам'ятників у різні періоди історії. Як правило, дослідження змісту нової для учнів картини Якою ж є послідовність роботи з картиною на уроці? Методист В.Г. Карцов запропонував наступні дії125:
1) учитель відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису зображеного на ній;дає учням якийсь час для сприйняття образу в цілому;
2) починаючи розповідь, указує місце і час події;
3) давши загальний опис обстановки, тла, на якому розгорнулася подія, зупиняється на головному;
4) виявляє деталі і елементи;
5) по закінченні робить загальний висновок, вказує істотні ознаки явища.
Приблизно за таким планом можливо будувати опис у ході бесіди за змістом будь-якої типологічної картини.
Можливий також чисто мистецтвознавчий аналіз здобутку художника. На уроках аналізуються картини В. Сурикова («Ранок стрілецької страти»), І. Рєпіна («Іван Грозний і син його Іван»; «М. Мусоргсь-кий») за спеціально розробленою пам'яткою. Одну з таких пам'яток пропонує Н. Запорожець126:
1. Ім'я автора і час створення твору.
2. Зміст твору: його сюжет, хто зображений, що зображено (передній план, центр, задній план, обстановка, в якій зображені люди, -інтер'єр приміщення, пейзаж).
3. Засоби вираження: об'ємність, пропорційність, перспективність, колір.
4. Які почуття й ідеї вклав художник у свій твір?
Можливе таке завдання учням: розповісти, які історичні легенди і реальні події лежать в основі картин, створених художниками127. Так,
аналізу можуть пропонуватися картини В. Сурикова «Ранок стрілецької страти»; І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Інколи, розбираючи той чи інший твір художника, у виховних цілях варто знайомити учнів з біографічними даними автора картини. Усі захоплюються картинами О. Куїнджі і мало хто знає про його життєвий шлях. Простий підпасок із Криму вирішив стати живописцем. Завзята праця, натхненність допомогли йому перебороти всі перешкоди. Тричі він намагався вступити в Імператорську академію мистецтв і тричі йому відмовляли в цьому. Тридцять претендентів було востаннє і прийняли усіх, крім Куїнджі. Повторювати нові спроби вступу було марно, і молода людина вирішила написати пейзаж і подарувати академічній виставці. За цей пейзаж він одержав дві почесні нагороди і був прийнятий в академію без іспитів. Згодом Куїнджі став професором цієї академії, одним із найуспішніших художників.
Демонстрація портретів живописців супроводжується описом історичних постатей. В опис можуть бути включені спогади людей, які знали людину, зображену на портреті, документи, що стосуються її, листи, мемуари, уривки з художньої літературипосідає значне місце на уроці.