Слово «факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбулося». В науці, зокрема історичній, факт - це дійсна, не вигадана подія; дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді; встановлене знання, що відповідає об'єктивній реальності і є матеріалом для певних висновків, доведень; реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує. Кожен історичний факт є неповторним, його не можна відтворити. У цьому специфіка історичного знання.
У процесі пізнання історії факти є цінними не тільки самі по собі, вони необхідні для виявлення і визначення історичних зв'язків для їх узагальнення і засвоєння у системі. Узагальнення і систематизація фактів - це інструмент пізнання історії. Історичною наукою виявлено колосальну чисельність фактів, визначені їх час і місце здійснення. Конкретні дрібні факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси.
У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» часто виступають синонімами.
Проте з методичної точки зору (так само як і в історичній науці) вони розмежовуються за змістом та формою:
- факт-подія - одинична, неповторна, оригінальна, жорстко локалізована в часі та просторі дійсність (пригода), де бере участь певне коло осіб. Наприклад: Марафонська битва 490 р. до н. е.; Берестейськії унія 1596 p.; створення Української Центральної Ради в березні 1917 р. та ін.;
- факт-явище - фрагмент реальності з типовими, характерними ознаками, притаманними певному історичному періоду або декільком країнам на певному етапі історичного розвитку. Наприклад: посилення впливу католицької церкви у країнах Західної Європи у середні віки; Реформація в Європі; виникнення українського козацтва тощо;
- факт-процес (послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком, хід розвитку чого-небудь) - це сукупність явищ більш високого ступеню узагальненості. Наприклад: виникнення міст-держав у Дворіччі та Єгипті наприкінці IV—III тис. до н. е.; поява і розселення людей на території України; Велике переселення народів тощо.
За структурою розрізняють наступні факти:
- елементарні - нових земель та закладання зимівників. Розвиток промислів. Розвиток сільськогосподарського виробництва тощо
-прості - Спустошливі набіги татар на українські землі. Розселення козаків на прикордонних землях у 16-17 ст., Ведення козаками господарської діяльності
- складні- Виникнення українського козацтва
За характером дії історичні факти розподіляють на
динамічні (фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу (Наприклад, битва під Пилявцями у вересні 1648 р.)
- та відносно статичні ( відносяться фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом достатньо довгого періоду часу (десятиріч, віків) , наприклад: народні збори в Афінах, середньовічні ярмарки…)
Динамічні факти - це факти-події, а відносно статичні факти - це факти-явища.
Існує іще одна суто педагогічна типологія історичних фактів. Це головні та неголовні факти. Головними вважаються ті факти, які: 1) вплинули на розвиток суспільства, залишили значний слід у суспільному житті; 2) маючи об'єктивно велике історичне значення, передають основний фактологічний зміст історичної епохи, періоду; 3) у своєму змісті і зв'язках містять важливі теоретичні відомості, необхідні для формування у школярів історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого; 4) відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю і здатні залишити в душах учнів глибокий моральний слід, викликати особисте співпереживання, міцно закріпитись у пам'яті. Головні факти відбираються авторами підручників, програм як обов'язкові для засвоєння і підлягають ґрунтовному опрацюванню на уроці та закріпленню у вигляді яскравих, емоційно забарвлених уявлень у свідомості й пам'яті учнів.
Неголовні історичні факти не вирізняються ані оригінальністю, ані яскравістю чи великим теоретичним потенціалом, що притаманні головним. Але вони необхідні в змісті навчального історичного матері-,і ну для локалізації головних фактів у просторі і часі, їхньої кількісної характеристики, для встановлення хронологічних зв'язків між основними подіями й тлумачення їх. Відповідно до неголовних історичних фактів відносяться:
- історико-статистичні дані;
- хронологічні відомості;
- картографічні й інші відомості;
- динамічні і відносно статичні факти, які не мають великого значення для розуміння й оцінки минулого.
Такі факти мають бути коротко, конспективно (наприклад, у вигляді таблиці) повідомлені учням для розкриття і полегшення засвоєння ними головних.
Порівнюючи зміст навчального історичного матеріалу у різні роки, можна легко вияснити, що розмежування головних і неголовних фактів у ньому є дуже умовним і мінливим
