Емпіричний і теоретичний рівні засвоєння учнями навчального історичного матеріалу. Емпіричний (від гр. еmреіrіа – досвід) рівень знання – це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об'єкта, що пізнається. На емпіричному рівні школярі працюють з фактами, представленими в підручниках, наочних посібниках й інших джерелах, що містять відомості про важливі події і явища, їхні особливості і атрибути. На цьому ступені пізнання вони засвоюють головні історичні факти у вигляді цілісних, нерідко емоційно забарвлених образів, а неголовні - у словесній формі. У цілому, емпіричне вивчення минулого необхідне для збагачення школярів запасом різноманітних фактичних знань, розвитку пізнавальних процесів: аналітико-синтетичного сприйняття, образної пам'яті, репродуктивної і творчої уяви, образного мислення, формування інтересу до предмета, для навчання прийомам самостійної навчальної роботи. На емпіричному рівні історичні факти засвоюються учнями у вигляді історичних уявлень про історичні постаті, спосіб повсякденного життя людей, їхні дії та вчинки, місця історичних подій та час їх протікання, кількість учасників тощо. Теоретичний рівень – це знання, отримане шляхом абстрактного мислення. теоретичні знання відіграють важливу роль як засіб формування світогляду, особистісного підходу оцінки подій і явищ минулого і сучасності, розвитку пізнавальної самостійності й критичного мислення школярів у пізнанні суспільних явищ тощо, тобто їх засвоєння виступає як передумова досягнення головної мети викладання історії - розвитку особистості дитини засобами історії. З іншого боку, теоретичні знання можливо засвоїти тільки на основі фактичних, на ґрунті їх аналізу й узагальнення, Інакше нас очікує перетворення реальної багатоманітної у проявах історії людства на абстрактну схему.