Під структурою історичної освіти розуміють порядок, послідовність викладання курсів всесвітньої і вітчизняної історії. У методиці розроблені лінійна і концентрична структури історичної освіти.
Лінійний принцип передбачає одноразове, хронологічно послідовне вивчення історичного минулого з найдавніших часів до сучасності. Школярі протягом декількох років у хронологічній послідовності знайомляться з найбільш важливими і значними фактами історії. Переваги лінійної побудови в тому, що вона відповідає структурі історичної науки Розташування матеріалу природно щодо розгортання історичного руху. Учні, що закінчують середню школу, одержують повне уявлення про історичний розвиток людства Вона дає можливість формувати поняття, виявляти причинно-наслідкові зв’язки. Недоліки. Історія давнього світу і середніх століть, що вивчалися в молодших к пасах, засвоюються на елементарному рівні. Спроби заповнити цю прогалину ведуть до перевантаження дитини. При лінійній структурі навчання розтягується на 6-7 років, носить екстенсивний характер.
Концентрична структура вивчення історії розрахована на дво-, три разовий розгляд одних і тих самих хронологічних відрізків історії, кожного разу підвищуючи рівень аналізу.
На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються і розширюються Принцип концентризму широко розповсюджений у зарубіжній школі і школах пострадянських держав (Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Росія, Литва, Латвія й ін.). Така структура дозволяє вивчати різні етапи історії людства з однаковою глибиною.
Досвід інших країн свідчить, що застосування концентризму має ряд переваг, якщо:
- правильно визначений обсяг, специфіка змісту історичного матеріалу відповідно до вікових особливостей;
- між відповідними розділами існує розрив у часі (3-4 роки)
- є відповідні підручники, що враховують особливості концентричного викладання історії.
Така структура дозволяє:
- інтенсифікувати процес вивчення історії;
- від подійно-хронологічного принципу вивчення минулого перейти
до проблемного, міжпредметного, тематичного;
- активно використовувати різноманітні методи історичного
дослідження в роботі з автентичними текстами;
- стає можливим природне введення в другому концентрі профільного і модульного навчання.
Наприклад, у Франції одні й ті самі періоди історії вивчаються в початковій і середній школі й ліцеї. У досвіді Уельсу (Велика Британія) є оригінальним пошук оптимального балансу компонентів локальної, регіональної, національної і світової історії в змісті навчального предмета. На першому етапі навчання п'яти-, шестирічні діти знайомляться з подіями власного життя,життя своєї родини, найближчих околиць і т. п. На другому, у 7-11 років, 60 % навчального часу присвячено історії Уельсу і Британії зі стародавності до сучасності, а 20 % - відведено локальній історії. На третьому заключному етапі діти 11-14 років вивчають минуле Уельсу і Британії в міжнародному контексті. Час на місцеву історію скорочується вдвічі на користь світової історії XX ст.