Слово «методика» походить від давньогрецького слова «methodike», що означає «шлях дослідження», «спосіб пізнання». У педагогіці під методом розуміють спосіб практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розглядуваного об'єкта1 Сукупність методів, спрямованих на досягнення певної мети, є методикою. методика - це галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета4.
Ефективність і якість навчання історії залежить від того, наскільки вчитель володіє методами навчання і застосовує їх на практиці Стало очевидним, що сьогодні удосконалювати зміст освіти не можна без вивчення і орієнтації його на розвиток і потреби дитини. Якісні зміни у процесі пізнання історії й пізнавальній діяльності учнів на уроках повинні спиратись на внутрішні закономірності історії як шкільного навчального предмета. Отже, об'єктом вивчення методики історії як науки є процес навчання: процес педагогічної взаємодії між вчителем і учнями, спрямований на формування особистості і розвиток особистості дитини засобами історії. предметом методики навчання виступає конкретна сторона, сфера, частина об'єкта дослідження, тобто певна система навчання історії, що містить взаємопов'язані компоненти (зміст, організацію, результати навчання тощо) і закономірні зовнішні і внутрішні зв'язки цієї системи, які обумовлюють її функціонування. Таким чином, можна сказати, що предметом історико-методичної науки є взаємозв'язки між: основними компонентами процесу навчання історії, які змінюються під впливом зовнішнього середовища. Це зв'язки між такими компонентами: 1) соціально значущими цілями шкільної історичної освіти; 2) змістом навчання; 3) організацією навчального процесу; 4) пізнавальними можливостями учнів; 5) результатами навчання.
