17 липня 1945 р. почалася Потсдамська конференція "великої трійки", в якій США представляв президент Трумен, а Великобританію - прем'єр-міністр К.Еттлі (Черчілль був відкликаний у зв'язку з поразкою консерваторів на виборах). На конференції вирішено було питання про майбутнє Німеччини, в якій мала проводитись денацифікація, демілітаризація та демократизація. Западные участники уступили совместному давлению СССР и Польши и согласились, что польско-германская граница пройдет по линии Одер — Нейсе. США и Великобритания с удивлением обнаружили появление новых советских требований: пересмотр заключенной в Монтре Конвенции о режиме черноморских проливов; возвращение СССР Карского и Ардаганского округов, граничивших с Советской Арменией и отошедших в 1921 г. Турции; получение военно-морской базы в Дедеагаче (Фракия) на Эгейском море. Для суду над головними військовими злочинцями створювався Міжнародний військовий трибунал. Репарації країни-переможниці мали отримувати кожна із своєї окупаційної зони. Виняток становив СРСР, який крім цього ще отримував 25% репарацій із західних зон. Для підготовки мирних договорів із Німеччиною та її союзниками, створювалась Рада міністрів іноземних справ головних учасників коаліції. СРСР знову підтвердив намір вступити у війну проти Японії.
На конференції вперше США спробували вчинити тиск на СРСР, використовуючи щойно здобуту ядерну монополію.
