стали часом прискореної розробки нової техніки і переозброєння армії. Зусиллями радянських авіаконструкторів С.В. Ільюшина, С.А. Лавочкина, В. Горбунова і М. Гудкова, А.І. Мікояна і М.І. Гуревича, В.М. Петлякова, А.Н. Туполєва, А.С. Яковлєва були створені нові винищувачі ЛАГГ-3, МІГ-3, Як-1, бомбардувальники Мул-4, Пе-2 і Пе-8, штурмовик Мул-2. По своїх льотних характеристиках ці літаки перевершували німецькі аналоги. Так, ЯК-1 мав швидкість 580 км/год, а МІГ-3 — навіть 640 км/год при дальності польоту відповідно 850 і 1250 км., тоді як основний винищувач німецьких ВВС Ме-109Е — 570 км/год при дальності 660 км. Штурмовик Мул-2, що став наймасовішим бойовим літаком Другої Світової війни, взагалі не мав зарубіжних аналогів.Проте випуск літаків нових типів розвернувся лише незадовго перед війною. Так, в 1940 р. було побудовано лише 84 винищувачі нових типів і 2 бомбардувальники Пе-2. Серійне виробництво почалося лише в 1941 р. До початку війни було випущено 1946 нових винищувачів, 458 Пе-2 і 249 Мул-2. В цілому з 17,7 тис. побудованих за 1939–1941 рр. літаків лише 2,7 тис. були нових конструкцій. На 22 червня 1941 р. навіть в прикордонних військових округах нові бойові літаки складали всього 22%. Напередодні війни почалося і будівництво нових танків. У 1940 р. були побудовані перші 115 середніх танків Т-34 конструкції М. Кошкіна, Н. Кучеренко і А. Морозова і 243 важких танка КВ («Клим Ворошилов») конструкції Ж. Котіна. У першій половині 1941 р. їх випуск склав відповідно 1110 і 396. Т-34 був згодом визнаний кращим танком Другої Світової війни.По загальній кількості танків СРСР далеко обігнав інші країни, у тому числі і Німеччину, але довгий час відповідно до наступальної військової доктрини перевага віддавалася швидкохідним легким танкам. Незадовго до гітлерівського нападу на СРСР були розроблені реактивні міномети БМ-13, що стали згодом відомими під назвою «Катюша».У наркоматі оборони вважали, що використання автоматичної зброї веде до дуже великої витрати боєприпасів і не дозволяє застосовувати штикову атаку. В результаті Червона армія зустріла війну, озброєна в основному трилінійною гвинтівкою зразка 1891/1930 року. На початок війни армія не мала і половини мінімальної кількості інженерних мін, необхідних військам при успішному розвитку військових дій. Негативно позначалося на переозброєнні армії часто таке ж некомпетентне,безапеляційне, втручання Сталіна.У 1939–1941 рр. Червона армія перейшла на кадрову систему. Призовний вік був понижений з 21 року до 19 років. Термін військової служби збільшився з двох до трьох років. Чисельність армії зросла до 1941 р. майже в три рази: з 1,9 млн. чол. до 5,4 млн. чол. Але рівень підготовки військовослужбовців залишав бажати кращого, перш за все через брак кваліфікованих командних кадрів, знищених в ході репресій 1937–1939 рр. З 225 командирів полків, зібраних влітку 1940 р. на збори, військової академії не закінчив жоден, військові училища — 25, а у останніх 200 військова освіта вичерпувалася короткостроковими курсами молодших лейтенантів. У 1941 рр. репресії в Червоній армії поновилися. Украй недостатньою, як показала війна, була підготовка льотчиків, механіків-водіїв танків, які через економію пального отримували багато менший, ніж німці, досвід управління бойовими машинами. На початок війни Червона армія значно перевершувала німецький вермахт в кількісному відношенні: за чисельністю особового складу, танків, літаків, знарядь. Але помилкові рішення, прийняті вищим військовополітичним керівництвом СРСР, у багатьох випадках звели цю перевагу нанівець.
