Політика колективної безпеки в Європі і СРСР.
В 1934 р. гітлерівська Німеччина почала здійснення програми переозброєння. Всупереч забороні, що містилася у Версальському договорі, будувалися підводні човни, два важкі крейсери, розроблялися бойові літаки. Під прикриттям ьотно-спортивних суспільств готувалися військові пілоти. У ці ж роки розвернулася робота із створення танків і важких знарядь.Проте інформація про переозброєння Німеччини, що росте, стривожила не багато політичних діячів Англії, в першу чергу — У. Черчіля. Англійський уряд в лютому 1935 р. зважився лише на украй незначне збільшення військових витрат, та і то лейбористи поставили питання про довіру уряду, вважаючи, що його політика суперечить духу Ліги Націй і веде до війни. Не послідувало протестів з англійського боку і після того, як Німеччина в березні 1935 р. офіційно визнала, що має в своєму розпорядженні бойову авіацію Нарешті, 16 березня 1935 р. Гітлер оголосив про введення загальної військової повинності і створення армії чисельністю близько 500 тис. чол. Англія обмежилася черговим нічого не значущим протестом. Франція зважилася на серйознішу міру — договір про взаємодопомогу з СРСР. Крім того, Англія, Франція і Італія заявили про свою вірність Локарнському договору і готовності захищати суверенітет Австрії. Прагнучи завірити Захід в своїй миролюбності, Гітлер в травні 1935 р. виступив з мовою, яка звучить виключно цинічно: «Німеччина і не мислить завойовувати інші народи. Німеччина урочисто визнає межі Франції. Таким чином ми відмовляємося від наших домагань на Ельзас і Лотарінгию — землічерез які між нами велися дві великі війни. Забувши минуле, Німеччина уклала пакт про ненапад з Польщею. Ми дотримуватимемо його неухильно. Німеччина не має намірів втручатися у внутрішні справи Австрії, анексувати Австрію або приєднувати її.» Гітлер заявив також про згоду на будь-які обмеження в області озброєнь і військового флоту. Він зобов'язався дотримувати Локарнський договір і не порушувати демілітаризований статус Рейнської зони. За його словами, Німеччина готова була повернутися в ЛН після відміни обмежувальних статей Версальського договору. У червні 1935 р. був підписаний англо-германський морський договір. Гітлер запевняв англійських представників, що Німеччина не має наміру знов змагатися з Великобританією на морі. Англійці охоче домовилися з фюрером про те, що німецький флот не перевищуватиме 35% британського. На ділі це означало не обмеження морської потужності Німеччини, а надання їй права на найширше переозброєння, оскільки в той момент німецький флот не досягав і 7% англійського. Тепер він міг збільшитися в 5,3 разу і порівнятися з французьким. При цьому Англія, грубо порушуючи Версальський договір, навіть не порахувала потрібним сповістити Францію про ухвалювані рішення.Бачивши, що Версальська система розвалюється, Муссоліні в жовтні 1935 р. окуповував Ефіопії, що полягала членом Ліги Націй. Ліга ввела проти Італії економічні санкції, проте зробила це украй нерішуче, практично не заподіявши агресорові утрати. В той же час ЛН заборонила постачання зброї обом воюючим сторонам, що було вигідне значно краще озброєній Італії. Разом з тим, ухвалення санкцій відштовхнуло Італію від Англії і Франції і зближувало її з Німеччиною.7 березня 1936 р. Німеччина ввела війська в Рейнську демілітаризовану зону. Приводом для цього кроку стала ратифікація французьким парламентом договору про взаємодопомогу з СРСР, який Гітлер вважав направленим проти Німеччини. Рейн перейшли всього три німецькі батальйони. Гітлер зробив вступ до Рейнської зони всупереч запереченням своїх генералів, які вважали цей крок дуже ризикованим. Але,не добившись британської підтримки французькі військові опинилися у владі пораженських настроїв. Начальник генштабу генерал Гамелен чинив опір силовим діям в захист Версальського договору, пояснивши, що вони спричиняють за собою «непередбачуваний ризик». Франція обмежилася концентрацією тринадцяти дивізій на «лінії Мажіно». Вже тоді, в 1936 р., Франція могла, витративши мінімальні зусилля, добитися краху гітлерівської диктатури і позбавити мир від жахів II Світової війни, а себе — від принизливої поразки і окупації. Цей шанс був упущений. У Мюнхені Гітлер обіцяв гарантувати безпеку Чехословакії Осінню 1938 р. під тиском Гітлера новий чеський уряд надав автономію Словаччини. Частину Словаччини захопила Угорщина. Польща, скориставшись ситуацією, окуповувала прикордонний район Тешин.14 березня 1939 р. по підказці Гітлера словацькі фашисти на чолі з І. Тісо проголосили незалежність Словаччини. Закарпатська Україна була передана Угорщині.15 березня Чехословакія була перетворена на німецький «протекторат Богемія і Моравія». Через тиждень нацисти змусили Литву передати Німеччині Мемельськой. Захід нічого не зробив для надання допомоги Чехословакії. Проте незабаром, коли стало остаточне ясно, що політика «заспокоєння» потерпіла крах, тон публічних виступів англійського прем'єра змінився. Він різко дорікав Гітлеру за порушення узятих на себе в Мюнхені .
