Зовнішньополітична діяльність СРСР в 1930-х рр.
У 1929 р. міністр закордонних справ Франції Бріан висунув проект об'єднання Європи — «Пан-европу». «Пан-Європа» винна була, за французьким проектом, стати засобом підтримки миру і подолання економічної кризи. У СРСР і в Німеччині проект Бріана розцінили як спробу забезпечити французьку гегемонію в Європі. Переговори про «Пан-европу», що відбулися в 1930–1931 рр., успіху не мали.Основу радянської політики в Європі на рубежі 20-х — 30-х рр. складав курс на підтримку встановлених в Рапалло дружніх відносин з Німеччиною. Сталін і його оточення ще з часів громадянської війни розглядали Антанту як головного ворога, а Німеччину як можливого союзника. Не випадково Сталін характеризував план Дауеса як «американо-англо-французский план пограбування Німеччини». При цьому в СРСР вельми побоювалися переходу Німеччини на антирадянські позиції. Нарком закордонних справ М.М. Литвинов в 1929 р. попереджав: «У Германії є особи, групи, організації і навіть партії, які ставлять своєю за мету радикальну зміну політики Німеччині у бік антирадянських махінацій». У 1931 р. СРСР і Німеччина продовжили договір 1926 р. про ненапад і нейтралітет.У 1932 р. СРСР підписав пакти про ненапад з Фінляндією, Естонією, Латвією і Польщею. Передбачався взаємний ненапад, нейтралітет у разі агресії третіх держав, неучасть сторін в направлених один проти одного коаліціях і союзах. У листопаді 1932 р. був підписаний радянсько-французький договір про ненапад, що знаменувало помітне поліпшення двосторонніх відносин. Такий крок Франції диктувався, в першу чергу, зростанням реваншистських і мілітаристських настроїв в Германії, де до влади рвався Гітлер.
