Перехід до системи планово-централізованого управління економікою.
Відновлення і розширення державного сектору створили умо¬ви і викликали необхідність переходу від річного плануван¬ня у формі контрольних цифр до перспективного плануван¬ня. Перший п?ятирічний план (1928—1932 pp.) було затвердже¬но у 1929 p., за ним втілювались у життя 1933—1937 pp. — другий і 1938—1942 pp. — третій п?ятирічні плани. Держплан УСРР, як і союзний, стосовно п?ятирічного плану стояв на таких позиціях: "План має бути: а) науковим прогнозом об?єктивних можливостей; б) формулюванням завдань, що визначають умови оптимального їх використання; в) системою заходів, спрямова¬них на практичне здійснення політичних прагнень державної влади". На практиці останнє витіснило і підім?яло під себе нау¬ковість, об?єктивність, оптимальність. У "рік великого перело¬му" (так назвав Й. Сталін 1929 р.) взято курс на різке форсуван¬ня індустріалізації. 1931 р. радянські закупівлі становили ЗО % світового експорту машин та устаткування, 1932 р. — майже 50 %.У найбільш потворній формі командно-адміністративні підходи виявились у насильницьких методах і прискорених тем¬пах колективізації, затвердженої у другій п?ятирічці (у колгос¬пи об?єднано 93 % всіх селянських господарств і 99 % всіх посівних площ). Управління базувалось не на економічних мето¬дах, а на волюнтаристському втручанні у процеси виробництва, обміну і розподілу сільськогосподарської продукції. Плануван¬ня, яке ігнорувало об?єктивні закони розвитку, стало набувати, по суті, бюрократичного характеру.
Результати розвитку економіки, базованої на такій плановості, виявились суперечливими. З одного боку, система допомогла мобілізувати і сконцентрувати економічні ресурси у чітко ви¬значених сферах (ділянках) господарської, наукової, соціальної діяльності. Так, у період другої п?ятирічки досягнуто збільшен¬ня валової продукції промисловості у 2,2 раза, 80 % її отримано від нових і реконструйованих підприємств, зростання продукції у сільському господарстві в 1,5 раза, зниження собівартості продукції на 10,3 % (у першій п?ятирічці спостерігалося збільшення собівартості на 2,3 %). Країна здобула техніко-економічну незалежність. Вона виробляла практично всі види промислового устаткування, вийшла на перше місце в Європі і друге у світі за обсягом промислової продукції у 1936 p., хоча за виробництвом на душу населення ще відставала від розвинутих держав. Проте вже в цей період життя неодноразово ставило питання про ліквідацію воєнно-комуністичних командних методів управління аграрним сектором, що ґрунтувалися на жорсткій регламентації господарської діяльності колгоспів і радгоспів.
