Після перевороту 18 брюмера вся влада у Франції - фактично в руках Наполеона Бонапарта. Внутрішня і зовнішня політика була спрямована на створення твердої централізованої влади, умов для розвитку промисловості та сільського господарства, покращення фінансового стану країни, досягнення примирення з тими представниками старого суспільства, які погоджувалися визнати зміни в післяреволюційній Франції.
Організація державної влади - за новою Конституцією 13.12.1799 року. Зберігалася республіканська форма правління, поверталося загальне виборче право для чоловіків, але запроваджувалася складна багатоступенева виборча система. Законодавча влада поділялася між Державною радою, Трибунатом, Законодавчими зборами й Сенатом, виконавчою владою наділявся перший консул, яким Конституція оголошувала на десять років "громадянина Бонапарта".
Систему місцевого управління було реорганізовано - департаменти очолили префекти, а міста - мери, яких призначав уряд. Для підтримання порядку та протидії противникам режиму було створено міністерство поліції, яке очолив Жозеф Фуше. За розпорядженням першого консулу "на період війни" було закрито 60 періодичних видань у Парижі, а ті 13, що залишилися, були підпорядковані Ж. Фуше і попереджалися про закриття в разі критики урядової політики.
Економіка: Франція залишалася сільськогосподарською країною, селянство підтримувало Наполеона за те, що їм дали гарантії на володіння землею і не відновлювалися феодальні повинності, сприяв розвиткові промисловості, засновано Товариство заохочення національної промисловості, успішно розвивалася промисловість, особливо вовняна, текстильна, шовкова, металургійна. Пожвавилася підприємницька діяльність, розвивалися ринкові відносини. Підприємствам надавалися державні воєнні замовлення. Заохочувалося виробництво зброї та військового спорядження. вдосконалено і впроваджено у виробництво машини. створено Французький банк. реформу фінансової системи, введено нову грошову одиницю — франк. У завойованих країнах ліквідовували внутрішні кордони і митниці. Релігія:Наполеон Бонапарт уклав союз (конкордат) з папою Пієм VII (1801 р.), за яким було відновлено культ католицької церкви, визнано католицьку релігію як релігію більшості французького народу.
