З 20 вересня розпочав свою роботу Конвент, в який було обрано 749 депутатів. Провідна роль у ньому належала республіканцям, які, однак, вели між собою запеклу політичну боротьбу з усіх питань. Праве крило Конвенту складалося з жирондистів (близько 140 осіб) на чолі з депутатами Жаком Бріссо, Жеромом Петіоном і П’єром Верньо, Жансонне, Гуаде. Вони хотіли дотримання законності і виступали проти жорстких надзвичайних заходів, які виправдовували «революційної необхідністю». Жирондистів найбільше підтримували в провінційних торгових містах. Ліве крило Зборів складалося з монтаньярів (трохи більше 110 осіб). Вони протистояли жирондистам і в своїй боротьбі намагалися заручитися підтримкою міських низів і Паризької комуни. Частина депутатів-монтаньярів були членами якобінського клубу, звідки в жовтні 1792 вони виключили жирондистів. Найбільш відомими лідерами монтаньярів були Максиміліан Робесп’єр, Жорж Дантон, Жан Поль Марат, Каміль Демулен і Луї Антуан Сен-Жюст. Як і в Законодавчих зборах, у Конвенті між двома ворогуючими групами знаходилося приблизно 500 «центристів», які підтримували в різних ситуаціях то жирондистів, то монтаньярів.
Погляди жирондистів: розробка конституції згідно теорії суспільного договору Руссо. За легальні форми протесту. Проти революційних трибуналів, за об'єктивні судові процеси.
