10 серпня 1792 — 2 червня 1793рр. - період влади жирондистів
У НК від початку велась боротьба між жирондистами та монтаньярами. Восени 1792 жирондисти покинули Якобінський клуб, який став політичним центром монтаньярів-якобінців. Якобінці встановили зв’язок з Парижською комунною, яку очолювали Шомет, Ебер, що вступили у Якобінський клуб.
Доля короля: жирондисти прагнули не допустити суду над королем, якобінці — відкрите голосування в Конвенті. 17 січня 1793 р. Людовик XVI був визнаний винним у змові проти нації, у замаху на небезпеку держави і засуджений до смертної кари. 21 січня вирок було виконано.
Березень 1793 – поразка фр у Нідерландах, роялістські повстання (Вандея, Мен). Погіршилось економічне становище Фр., рух «шалених» (Жак Ру). Скорочення виробництва, сростання інфляції, спекуляції на найнеобхідніші товари. Весною 1793 НК прийняв ряд дикретів: про створення революційного трибуналу, про покарання стратою без суду та слідства, про обмеження свободи друку. 6 квітня — перехід на сторону коаліції жирондистського генерала Дюмур'є. 10 квітня — промова Робесп'єра зі звинуваченнями проти жирондистів. 14-го квітня паризька комуна зажадала вилучення з конвенту 22 жирондистів, після чого і Демулен став радити їм добровільно піти з конвенту. В травні 1793 р. республіка знову опинилась на краю загибелі: армія відступала, багато генералів зрадили її, бойові дії знову відбувалися на території Франції. “Шалені” вважали, що жирондисти зраджують республіку. 31 травня збуджений проти жирондистів народ зробив напад на конвент, вимагаючи виключення жирондистів. 2 червня 1793 р. загони Національної гвардії з гарматами оточили Конвент і змусили депутатів позбавити повноважень жирондистів та їх лідера Ж. Бріссо. 29 колишніх депутатів були заарештовані й страчені.
