Ріст капіталізму, потреби плантаційного рабства в нових землях були найважливішим фактором який визначав зовнішню політику США. Для колонізації був відкритий весь північно – американський континент. Кінець 18 – І пол. 19 ст – територіальна експансія США. Купівля Луізіани збільшила територію США майже в 2 рази. Наступною стала Флоріда. В 1810 – 13 приєднали зх Флоріду, яка належала Іспанії. В 1818 році генерал Джексон захопив сх Флоріду. Ще в 20 х роках почали вторгатися в Техас. 1846р США почала нову політику. За мирним договором Мексика передавала США Нову Мексику і пн. Каліфорнію. В 1853 році – 54 Мексиці було нав'язано новий договір про примусовий продаж США областей долини річки Джили. В 1846 році США домоглася від Англії визнання своїх претензій на території Орегону. Політика США – розширення своєї території. Назрівавші широкі експансіоні замисли знайшли відображення у важливому політичному документі цього часу – Доктрині Монро. Проголошена Монро 1823 році передували чуткам про інтервенцію священого Союзу в країни Латинської Америки з метою відновлення іспанського колоніального панування. Доктрина була неоднозначна. В ній задекларовано протилежність республіканських принципів американських держав монархічним і висувалася ідея заборони подальшої колонізації американського континенту європейськими державами. Доктрина висувала лозунг “Америка для американців.” Це мало позитивне значення , але були експансіоні тенденції, які визначалися внутрішніми законами – суть доктрини Монро розкривалася не стільки у відносинах до Європейських країн скільки політиці США в зх. Півкулі, яке було наче поле для експансії. В 1850 році договір між США та Англією по правовий режим над майбутнім Панамським каналом. Захотіли захопити Кубу, нерівноправні договори з Китаєм і Японією.
