Мільтон стояв на позиціях природного права, під яким розумів свободу думки, слова, друку, релігії (але не совісті, бо заперечував для Англії свободу католицизму та свободу атеїзму). Виникнення держави пояснював угодою людей з волі Бога. Владу короля і сановників вважав результатом народного вибору. Створення законів відбувалося, з огляду на зацікавленість людей у виконанні вимог правосуддя задля запобігання тиранії. Перетворення королів та інших правителів на тиранів і порушення законів Мілтон вважав підставою для їх скинення, виправдовував Англійську революцію, суд над Карлом І та його страту(3 твори з цього приводу). Програма державно-правових перетворень Мілтона містила ідеали конституційної монархії, майнового цензу та інших буржуазно-демократичних змін. Ідею республіки він підтримав тільки після її проголошення у 1649 році. Виступав на захист приватної власності. З одного боку, він відстоював право народу визначати форму держави, а з іншого, — непорушний обов'язок людей підкорятися законній владі. Основні політичні праці: «Ареопагітика» (1644), «Обов'язки королів і суддів» (1649), «Іконоборець» (1649), «Захист англійського народу» (1650, 1654), «Про християнське вчення» (1655—60), «Швидкий і легкий шлях встановлення вільної республіки» (1660), «Історія Британії» (1670), «Коротка історія Московії» (видана 1682).
Найвідомішим твором Мілтона є «Ареопагітика» («Розмова про свободу друку парламенту Англії»)1644 року. Звернена до парламенту, вона ставить своїм завданням що цензура - аяяй. Хоч закон про цензуру був відмінений парламентом лише 50 років опісля, в 1689 році, в 9 пункті «Білля про права». Однак незважаючи не невдачу в досягненні безпосередньої мети свого твору, Мілтон справив великий вплив на розвиток журналістики як в Англії, так і в європейських країнах. Він був один з найвидатніших виразників ідеї вільної преси. Критикуючи цензуру він казав: «Той, діям якого не довіряють, хоч у його намірах немає нічого кримінального, цілком має підстави вважати себе у державі, де народився, не ким іншим, як божевільним або чужоземцем».
Політичні погляди та суспільні ідеали Мілтона відбилися у його численних поетичних творах: поемах «Втрачений рай» (1667) і «Повернений рай» (1671), героїчній трагедії «Самсон-борець» (1671) та інших.
Генерал-комісар Генрі Айртон (1611—1651). Він заперечував теорію природного права, обґрунтовував право власності як громадянське, а не природне право. «Ні закон Бога, ні закон природи не дають мені власності, — наполягав Айртон. — Власність є встановлення людської конституції. Оскільки власність установлена правом держави (і те й інше — результат договору), воно повинно її надійно охороняти. Гарантія власності — влада великих власників. Тільки за цієї умови «свобода може бути дана, а власність не буде зруйнована». Тому Айртон був проти вимоги заміни монархії республікою. Будь-яка спроба демократизації конституції розглядалася ним як можливе зазіхання на існуючий розподіл власності.
