Камілло Бенсо ді Кавур(1810-1861)Міністр Сардинського королівства(1850-1852) , прем'єр-міністром (1852-1861). Був виразником ідей помірковано-ліберальної монархічної буржуазії. В 1847 році починає видавати газету «Рісорджименто». Внутрішня політика К. Кавура - буржуазна модернізація П'ємонту: • розвиток вільної торгівлі; • реформу фінансової системи; • зменшення торгових тарифів; • заохочення банківської діяльності; • будівництво залізниць; • розбудову промисловості; • розвиток капіталістичного підприємництва. Було укладено вигідні торгові договори з провідними державами Європи. Послав 15 тисячну армію на Кримську війну (спроба здобути підтримку Франції). 1858р. – пломб’єрский таємний договір з Наполеоном 3.Прихильник поміркованих, продуманих дій (риса всього помірков.-лібер. руху). Терпіти не міг радикальних(необдуманих на його думку) дій Мадзіні, Гарібальді та їх прибічників, однак він користувався їхніми успіхами та помилками. Джузеппе Мадзіні (1805-1872). політик, патріот, письменник і філософ. 1827 р. – початок літературної діяльності. Учасник руху карбонаріїв. У 1831 р. створив орг. «Молода Італія»(склад:дрібна буржуазія та ліберальне дворянство. Мета – ств.держави шляхом всенародної війни проти Австрії). «Вічний революціонер» та організатор ряду повстань. 1834 р. – невдала спроба повст. у Савоїі. 1853 р. – невдала спроба повст. у Мілані. 1857 р.- невдала спроба повст. у Пізакані. Прихильник республ. ідей, підпільної революційної боротьби, опори на революційний рух народу. Цитати:"Італія впорається сама". "Я люблю мою країну, тому що я люблю всі країни."Данієль Манін(1804-1857). Активний діяч рев. 1848-1849р., президент самопроголош. Венеціанської респуб. де мав диктаторські повноваження. Провідник респуб. ідей. Втік з Венеції після поразок п’ємонтських військ від військ австр. фельдмаршала Радецького під Кустоцою. Облаштувався у Парижі де і вів подальшу діяльність. Полемізував із іншими діячами революції. Як республіканець був проти об’єднання Італії на засадах монархічної держави.
