Наприк.50-х рр. XIX ст. в русі за об'єд. країни визначилися напрями: революц.-демокр. (Дж. Мадзіні, Дж. Гарібальді, Д.Манін) і поміркований (прем'єр-міністр К. Кавур). Джузеппе Мадзіні (1805-1872) був вождем італ. буржуаз.демократів, за об'єднання Італії «знизу». У 1831 р. засн.. тов. «Молода Італія». Мета- ліквід.роздробленості Іт. і її об'єдн – «від Альп до Сицилії» – в єд.державу зі столицею у Римі. Протягом 1831 -1833 рр. – єдина загально італійська організація , веде агітацію. Велика буржуазія і обуржуазнені дворяни також були зацікавлені у єдності Італії. Але вони відкинули революцію і республіку. Вони стояли за об'єднання Італії «згори», у формі конституційної монархії. Провідною групою серед помірних стали ліберали Сардин. королівства (П'ємонту), які розгорнули в 40-ті роки активну діяльність. Особливі надії у вирішенні національної проблеми вони покладали на правлячу Савойську династію – єдину італійську за своїм походженням. Соц-утоп Карло Пізакане (1818-1857) бачив рішення аграрного питання в Італії у ліквідації великого землеволодіння, усуспільнення всієї землі і передачу її селянству. К. Пізакане, Д. Монтанеллі, Д. Феррарі та інші радикально налаштовані демократи доводили, що нац.. рух має поєднуватися з соц.. перебудовою, яка відповідає інтересам народних мас і тому здатна залучити їх до визвольної боротьби. З таких позицій вони піддали Мадзіні різкій критиці і навіть мали намір відтіснити його від керівництва республікан. табором. Але їх спроба не увінчалася успіхом. Розкол демокр: частина з них пішла на зближення з п'ємонтськими помірними лібералами у зв'язку з тим, що зміцнення буржуазно-ліберальних порядків в П'ємонті відродило надію на перетворення Сардинського королівства з опорою на національний рух. Виразником такої орієнтації на П'ємонт став керівник венеціанської революції 1848-1849 рр. Д. Манін. Підтримуваний монархом П’ємонта, до нього доєдналося велика кількість демократів, зокрема Мадзіні. Зі згоди Кавура у 1857 р. в П'ємонті стало діяти «Італійське національне товариство», ціллю якої було об’єднання Італії на чолі з Савойською дин. До кінця 50-х років П'ємонт перетворився на провідну силу національно-визвольного руху.
