Після смерті Фердінанда VII в 1833 р. почалася династична боротьба. Корона перейшла до дочки Фердінанда VII, малолітньої Ізабелли II, а регентшею -оголосили її матір Марію Христину. Суперником Ізабелли в цій боротьбі виступав брат померлого короля дон Карлос, який був керманичем абсолютистсько-клерикальної партії. Громадянська війна, яка почалася між карлістами, прихильниками дона Карлоса, і христиносами, прихильниками Марії Христини та Ізабелли, розділили країну на два табори. Дона Карлоса підтримували старовинна аристократія, гранди північних районів Наварри, Басконії, Арагону, частина дворянства і вище католицьке духовенство. Марії Христині в цій боротьбі теж були необхідні союзники, а ос¬кільки гранди і вище духовенство встали на бік дона Карлоса, то у неї не було іншого вибору, як спертися на сили, ворожі Карлосу. Це були ліберальна буржуазія, міська демократія, прогресивна частина дво¬рянства, армія та чиновники. Таким чином, боротьба між капіталізмом і феодалізмом розгорталася у формі міжусобної війни карлістів і христиносів. На першому етапі військових дій у 1835-1836 рр. карлістам сприяв успіх. Були моменти, коли перемога карлістів здавалася неминучою, але більш висока військова організація христиносів і більш централізоване керівництво операціями врешті-решт принесли перемогу останнім. У ході військових операцій на боці Марії Христини головним героєм був Бальдомеро Еспартеро, на думку сучасників, хороший генерал і нікчем¬ний політик. Великої популярності набули також генерали Нарваес, О'Доннель, Серрано. Зазнавши поразку під Мадридом, дон Карлос емігрував до Франції, а решта його військ розселилася по країні. Влітку 1840 р. почалися хвилювання серед насе¬лення Мадрида і Барселони, а також у розташованих там військових гарнізонах. Основна маса населення більше не хотіла миритися з перебу¬ванням на троні Марії Христини, яка остаточно скомпроментувала себе інтригами, і бажала бачити на чолі держави нового регента аж до повноліття десятирічної Ізабелли. Марію Христину змусили зректися престолу і 17 жовтня 1840 р. залишити Іспанію. Кортеси ого¬лосили регентом королівства Еспартеро (1793 -1879 рр.).
