Конституція 1787 р. була результатом масового в той період історії США федералістського руху. Вона захищала інтереси двох груп - північно-східної буржуазії і плантаторів-рабовласників Півдня. Принципом конституційного устрою проголошувалася республіканська форма правління, заснована на верховенстві законодавчої влади. Закріплювався принцип федеративного державного устрою, заснованого на визнанні самостійності штатів. У Конституції США реалізувалося поділ влади. Виконавча влада і законодавчі повноваження надані Президенту США, що переобирається кожні 4 роки. Він мав право видавати президентські укази і володів великими можливостями контролю (право законодавчого вето і призначення членів Верховного суду). Законодавча гілка отримала можливість контролювати виконавчу владу: Сенат давав президенту «пораду і згоду» щодо державних і судових призначень, а Конгрес міг усунути президента з посади в разі серйозних порушень ним державних законів і морально-етичних норм. Президент вважався головнокомандуючим армією і флотом. Він керував діяльністю всіх посадових осіб США, а за згодою Сенату міг укладати міжнародні договори і призначати будь-яких представників влади на свій розсуд. Законодавчі повноваження належали Конгресу, який ще ділився на дві основні палати: Сенат і Палату представників. Сенат запобігав недоліки або помилки нижньої палати і дбав про інтереси еліти. Запорукою помірності сенату були його нечисленність і тривалий термін повноважень сенаторів. Право обрання сенаторів було ввірене не рядовим виборцям, а законодавчим зборам штатів. Сенатором могла бути людина 9+ років в США і віком 30 років мінімум, обиралася на 6 років. Палата представників обиралася на два роки населенням штатів відповідно його чисельності і на підставі вимог, встановлених в даному штаті. Вона могла видавати фінансові закони, порушувати справи проти вищих посадових осіб. А сенату було дано пріоритет у справах зовнішньої політики. Обидві палати володіли повною організаційною самостійністю і майже рівними правами в сфері законодавства. Судова влада надавалася Верховному суду федерації і судам нижчої інстанції. Суддів Верховного суду призначав президент за згодою Сенату.
