В перш.пол.17 ст. Англія – відносно слабка. Населення – бл.5 млн.чол. За рівнем торгівлі , мореплавства та фінан.ресурсам Англія значно поступалася Голландії. Але Анл.мала ряд переваг, що склалися історично і які сприяли її швидкому екон.розвитку: довгий час займала вигідне положення на торгів.шляхах навколо Європи і через Атлант.ок-н; острівне положення надавало їй відносну стійкість; війни на материку – прибуток; міське життя – відрізнялось свободою; значна частина англ.дворянства втягувалась в торгівлю; зростання міст та розвиток промисловості в селах сприяли розширенню внутр.ринку; абсолютизм був відносно слабший, ніж у Фр. З XVI – проходив швидкий ріст різних галузей промисл. (сукнарство – експорт). В 1614 був заборорнений вивіз за кордон необробленої вовни. Сукнарство та вовнопряд.розвив. в селах в пд.-сх.графсвах. Збагачувалось англ.купецтво, засновували компанії для закордон.торгівлі (1600 – Ост-Індська). Купці поступово піпорядковували собі ремісників-прядильщикіяв, які поступово втягувались в сферу капіталіст.експлуатації. Розповсюдження розсіяної мануфактури на селі співіснувало з засиллям цехів в старих містах Анг. Анг.XVII ст. – аграрна, лише1/4 мешкала в містах (Лондон найбільше -200тис., інші -20тис.). Розділення праці між промисл.та с/г розширювало ринки збуту с/г продуктів міському і сільс.промисл.населенню. Вивезення сукна збільшувало попит на вовну та пряжу. Прибутковим було вівчарство; лендлорди для цього вдавалися до захоплення та обгородження земель. Розвтиок внутр.ринку – заміна ряду натуральних повинностей грошовими. Зберігались сеньоріальні форми власності – співіснування великого поміщицького землеволодіння з дрібними селянськими.