УНІФОРМОЗНАВСТВО ВІЙСЬКОВЕ вивчає розвиток обмундирування і спорядження особового складу збройних сил. Останнім часом науковим і прикладним розробкам у цій області надається велике значення. Як складова частина джерелознавства військове уніформознавство розширює представлення і конкретизує пізнання про історичне минуле, допомагає відновити забуті сторінки матеріальної культури різних епох і держав.
Назва цієї дисципліни ще остаточно не склалося. Іноді використовується термін "уніформологія" і ін. Об'єктом вивчення є предмети обмундирування, спорядження і знаки розходження, прийняті в те або інший час для військовослужбовців, що дозволяють установити їхня приналежність до збройних сил конкретної держави, родам військ, з'єднанням, частинам і підрозділам, а також розрізняти них по військових званнях (чинам, посадам). Знання історії військового костюма необхідно для правильної атрибуції музейних експонатів (реальних речей і добутків живопису і скульптури), встановлення особистості тієї або іншої історичної особи, достовірного відтворення історичного минулого засобами образотворчого, театрального і кіномистецтва, у літературі. "). Уніформознавство має свою джерельну базу - це законодавчі акти й інші документи, накази, розпорядження, що регламентують комплектність, покрій, розцвічення форми і правила її носіння. Уніформознавство базується і на великій групі джерел матеріального походження. Насамперед це справжні предмети військового одягу і спорядження. До основних предметів обмундирування відносяться: верхній одяг (шинель, пальто, каптан, камзол, мундир, кітель, куртка, доламаний, ментик, панталони, рейтузи, чакчіри й ін.); головні убори (капелюх, каска, ківер, різні шапки, пілотка, берет, кашкет); формена сорочка, шарф (елемент офіцерської форми, що носився через плече або на талії, звичайно з кистями), краватка, рукавички, взуття (чоботи, ботфорти, туфлі, черевики, а також гетри, штиблети та ін.); спорядження (ранець, торба, підсумок, лядунка, портупея, ташка, перев'язь, тростина) і ін. Зовнішній вигляд цих предметів визначався регламентуючими документами.
Матеріали по військовому одягу українського козацтва, зокрема Слобідських полків, з’являються й у працях по історії окремих кавалерійських частин. Разом з тим єдиними дотепер спеціальними розробками по історії українського обмундирування залишаються розрізнені матеріали збірників "Календар Червоної Калини", журналу "Літопис Червоної Калини", ілюстрації в "Українській Загальній Енциклопедії", "Історії українського війська", виданих у Західній Україні напередодні другої світової війни.
Євген Славутич ОДЯГ “МАЛОРОСІЙСЬКИХ” КОЗАКІВ: СКЛАД, ПОХОДЖЕННЯ, ПОКРІЙ, МАТЕРІАЛИ, ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. ДРУГА ПОЛОВИНА XVII – ПЕРША ТРЕТИНА XVIII ст.
Наприкінці XIX ст. видат- ний український вчений, археолог та колекціонер Д.І. Яворницький у першому томі своєї капітальної праці “Історія запорозьких козаків” (1892)1 присвятив окре- мий розділ одягу запорозьких козаків. Праця, хоч і не стосується безпосередньо теми нашого дослідження, проте має велику джерелознавчу цінність з огляду на наявність в ній унікальних детальних описів предметів одягу запорожців XVIII ст.
Першим (та й досі єдиним) ученим, який спробував дослідити одяг українських городових реєстрових козаків середини XVII ст., хоч і фрагмен- тарно, використавши при цьому різні типи історичних джерел (з пріоритетом ре- чових і зображувальних), став археолог І. Свєшніков.
