Епістологія —вивчає типи і види особистих листів древнього світу і середніх віків.
Класифікація
• за типом змісту (листи-повідомлення, листи-запити, листи-відповіді)
• за жанрами (листи-біографії, листи-нотатки, листи—інтерв'ю та ін..)
• за зворотними блоками(лист відповідь у хронол. порядку, що показує інтенсив. листування)
В епістолярному жанрі розрізняють деякі типи листування:
— офіційне — приватне — публіцистичне — любовне тощо.
Важливе місце займає системний аналіз, він дозволяє вивчити лист з різних боків, дати всебічну цілісну характеристику джерела. Витягнути з джерела цінну інформацію про життя, діяльність, контакти, громадянську позицію, професіональний рівень осіб листування.
Інформацію у листі ділять на усвідомлену\ навмисну(яку автор вкладав у джерело) та неусвідомлена\ ненавмисна(випливає з підтексту повідомленого автором.)
Листування несе великий інформаційний потенціал, а саме сусп.-пол. інф., культурна, історична, просопографічна (вік автора, статус, риси, особливості ментальності тощо), персоніфікована (особа, місце в суспільстві), географічна хронологічна, лінгвістична та ін.
До осн. напрямів епістологічного аналізу належать визначення авторства, часу та місця створення листа, змістовної його (листа) спрямованості, типології та виду. Окрім хронологічного принципу упорядкування листів, листи класифікують за: а) соціальною приналежністю та сусп. становищем автора й адресата; б) характером взаємовідносин автора й адресата (рідні, друзі, знайомі, колеги тощо); в) стилем повідомлення (ділові, інтелектуальні, традиційно-ритуальні листи та ін.); г) ступенем відповідності епістолярному етикетові даної епохи та сусп. ладові.
Важливим завданням епістології є введення епістолярних джерел до наукового обігу шляхом їх публікації у вигляді систематизованих матеріалів.
Для джерелознавця лист є важливим документом, який вивчає його за всіма ознаками: формою, друкованим текстом, піктографічними ознаками, марками, штемпелями, написами(адреси, імена).
Епістолярні джерела є своєрідним матеріалом, що потребує конкретної методики до його опрацювання. На лист впливає багато факторів, час написання, середовище, характерні форми епістолярного етикету конкретної епохи, призначення даного документу і індивідуально-психологічні особливості.
До основних елементів джерелознавчого аналізу епістолярію належать: визначення авторства, часу, місця створення, змістова спрямованість, типологія та вид листа.
Лист — джерело, яке несе розмовну мову епохи, стилістичні особливості, властиві певному середовищу і часу. Дослідження епістоляріїв, дає змогу зробити висновки про соціальні класи, так і про окремих видатних осіб.
Перш за все, дослідник має атрибувати Лист, з'ясувати автора та адресанта, датувати його і зробити географічну прив'язку. Окрім цього, епістолярій включає в себе питання психологічного аналізу, графології, соціолінгвістики. Проводячи аналітичну роботу, особливу увагу звертають на типологічну характеристику, атрибуцію і місце автора в описаних подіях(громадянську позицію, політичне обличчя)
Для досліджень використовуються різні методи джерельного аналізу, це і хронологічно-тематичний метод (спостерігає еволюцію поглядів особи), історико-порівняльний, історико-системний, історико-топологічний. Метод вивчення листування, передбачає створення систематизації, класифікації за тематикою, змістом, місцем, часом чи фаховою належністю та ін.
