Термін "нумізматика" виник в епоху середньовіччя у Східній Римській (Візантійській) імперії — він походить від грецького іменника, що означає "закон, звичай, право, законний засіб платежу". Похідним від нього е грецький термін "nummus" — монета. Саме слово "монета" має латинське походження і виводиться від назви храму богині Юнони-Монети, в якому містився найдавніший у Стародавньому Римі монетний двір.
Нумізматика має багатовіковий шлях розвитку та бере свій початок від звичайного колекціонування монет. Більшість сучасників відносять початок нумізматики — як звичайного колекціонування монет — до доби Відродження, хоч існують припущення про збирання монетних колекцій ще в Стародавньому Римі. У XIV–XVI століттях з'являється значна кількість нумізматичних збірок, створюються основні принципи і форми нумізматичного колекціонування. Монетні збірки починають комплектуватися за тематичним і хронологічним принципами. Виділяється окремий напрям нумізматичного колекціонування — збирання та вивчення медалей. Колекції монет збирають не тільки можновладці, а й представники культури і мистецтва.
Серед найвідоміших колекціонерів цієї доби можна назвати папу римського Павла II (1464–1471 роки), італійських гуманістів Франческо Петрарку(1304–1374 роки) і Джованні Бокаччо (1313–1375 роки), Еразма Ротердамського (1469–1536 роки) та інших. У середині XVI століття в Європі вже налічувалося близько 1000 нумізматичних збірок. Виникають перші інвентарні описи колекцій.
Засновником нумізматики як науки традиційно вважається директор Імператорського мюнцкабінету (систематизована колекція монет) у Відні Йозеф Іларіум Екгель (1737–1798 роки), який написав восьмитомну працю «Учення про стародавні монети. Він започаткував систематизацію античних монет на основі історико-географічного принципу, розподіливши монети в хронологічному порядку. Цим дослідником були закладені основні принципи опису монет: метал, вагова система, типологія і техніка виробництва.
Перші лекції з нумізматики були прочитані у XVIII столітті в університетах міста Галле (Німеччина) та міста Упсала (Швеція). В XIX столітті нумізматика стає університетською дисципліною. У 1836році в Парижі починає видаватися «Revue Numismatique», а в Лондоні — «Numismatic Jurnal» (з 1838 року — «The Numismatic Chronicle»), з 1860–1870-их років у Відні виходить «Numismatiche Zeitschrift», а в Берліні — «Zeitschrift fur Numismatik».
У багатьох країнах Європи виникають нумізматичні товариства: в 1836 році засновується Королівське нумізматичне товарство в Лондоні, в 1841 — Бельгійське королівське нумізматичне товариство, у 1843 — Нумізматичне товариство в Берліні тощо.
Є 2 типа нумізматичних джерел: основні і допоміжні. Основні - окремі монети (включаючи зливки, монетні знаки тощо) і монетні штемпелі. Допоміжні джерела - примітивні грошу, товаро-гроші, медалі, жетони, знаки і все таке.
