З сфрагістикою XVII-XVIII ст тісно пов'язана геральдика, з якої займали елементи для печаток. З 1618 р. до Речі Посполитої відходять Чернігово-Сіверські землі, містам яких надаються грамоти разом із печатками. Серед сюжетів печаток першої третини ХVІІ ст. популярними залишаються зображення міських патронів. Такі мотиви маємо на печатках Кролевця (Архангел Михаїл), Новогрода (Копайгорода, – Богородиця), Домбровиці (Барка, – св. Станіслав), Баришівки (св. Софія) та інших міст.
Значні політичні, економічні та соціальні зміни відбулися в результаті національно-визвольної війни 1648-54 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Фактично крім Переяслава всі інші міста та містечка південної частини Гетьманщини не мали права на самоврядування, а були під владою козацько-старшинської адміністрації, хоч і застосовували давні герби, а нові сотенні містечка обирали собі традиційні символи на печатки. Цікаві символи використовували Нові Млини, Вороніж, Власівка, Комишня, Старі Санжари, Борзна, Кобеляки, Конотоп, Срібне, Шишаки, Сорочинці та інші міста й містечка, у гербах яких переважали такі елементи, як хрест, зірки, півмісяць, серце тощо.
Полкові та сотенні канцелярії склалися як установи аж наприкінці ХVІІ ст. Cотенні канцелярії дуже часто засвідчували свої документи печатками міських установ або з часом перебирали міські герби на свої печатки. Скажімо, на печатках містечка Лукім’я та Лукомської сотні фігурують однакові знаки. Роменська сотня використовувала на своїх печатках ті ж символи, що були й на міських. Тому, до певної міри, сотенні знаки можна також вважати одним з основних джерел при встановленні gtxfnjr невеликих містечок того часу.
1722 р. у Росії утворено Герольдмейстерську контору. У ній розпочинають розробку гербів і печаток, які призначалися для знамен полків, розташованих у різних містах імперії. Автори не мали достатніх уявлень про українську міську геральдику, тому для київської та чернігівської емблеми було взято територіальні знаки з “Титулярника” 1672 р. Ніжинський, глухівський та полтавський знаки взагалі були новотворами, й тільки для стародубського використано сюжет з міського герба. Ці емблеми затверджено Сенатом 1730 р. і передано Військовій колегії для використання на полкових прапорах і печатках губернаторів.
Відповідно до указу 31 липня 1734 р. питанням символів полків продовжувала займатися Військова колегія та герольдмейстер, а герби мали також фігурувати й на полкових печатках. За розпорядженням Військової колегії 1775 р. був створений гербовник полкових знаків (т. зв. гербовник Щербатова), до якого увійшли герби й печатки Харківського, Сумського, Ізюмського, Луганського, Донецького, Полтавського, Херсонського, Дніпровського та інших полків . Деякі з цих полкових печаток згодом були затверджені як міські.
За образотворчим характером міські печатки ХVII-ХVІІІ ст. можна розділити на кілька груп:
- зображення архітектурних споруд (традиція європейської геральдики, що добре адаптувалася на українському ґрунті);
- агіографічні мотиви (частина яких, безсумнівно, відображає місцеві традиції);
- зображення тварин, птахів, риб і рослин;
- елементи шляхетської геральдики;
- відображення основних промислів, що сприяли виникненню та розвитку міста;
- елементи озброєння як свідчення оборонної ролі поселень;
- зображення хрестів, зірок, місяців та інших атрибутів, характерних для української орнаменталістики;
- зображення сиґлів – початкових літер назви міста.
