В Київській Русі мати печатки було дозволено вузькому колу представників влади, а так само церковного духовенства. Їх мали у своєму користуванні: Київський великий князь, наближені до нього князі - сиділи на окремих столах, князівські посадники, що чинили волю Великого князя Київського і управляли частинами держави і разом з тим патріарх і митрополити.
Печатки князів. Достеменно не з'ясовано з якого часу точно почали застосовувати печатки на Русі, коли великі князі стали завіряти своїми печатками грамоти. Є свідчення про застосування печаток ще до хрещення Русі в Х столітті, за часів язичництва. Печатки були обов'язковим атрибутом влади. На найдавніших печатках, що належали князям, був знак Рюриковичів- зображення князівської тамги. Це було найдавніше гербовое зображення, так само по колу печатки були накреслені літери. Такого типу печатки існували в XI столітті. Полоцький князь Ізяслав Володимирович, Святослав Ігоревич вже користувалися печатками із зображенням двозубця і трезубця - знака Рюриковичів. А Сини великого князя Ярослава Мудрого - Ізяслав і Святослав вже користувалися іншими печатками на яких був зображений людський силует в повний зріст, і у нього на голові була князівська шапка або вінець імператора. Тобто печатка була більш персоналізована, і вказувала на князівський титул власника печатки.
У середині ХI століття на Русі поширився так званий греко-руський тип печаток. Вони були запозичені у Візантійської імперії, це були вироби з грецькими літерами, що йдуть не по колу, а рядками. Як правило, з одного боку на таких печатках вказувалося ім'я власника печатки з грецькими літерами «Господи поможи рабу своєму» або ж язичницьке - «ім'я Княже». А із зворотного боку був зображений християнський святий, того ж імені що й князь, власник печатки. Такі печатки були в ходу у синів Ярослава Мудрого - Всеволода та В'ячеслава.
Вже на початку XII століття у князів у використанні з'являється новий тип печаток. З одного боку зроблена руський напис: «Господи, допоможи рабу своєму», після неї, як правило, писали християнське ім'я князя. З іншого боку християнський святий, з ім'ям, що відповідало названому в написі. Печатки такого зразка використовували князі Володимир Мономах, а так само і його син Мстислав Володимирович.
Печатки посадових осіб. Дійшли свідчення про використання, що печатки використовував княжий посадник Ратибор Тмутараканський. На його печатках зображення Климента - Папи римського, що однією рукою благословляє і тримає священне писання, і також на печатці є напис: «О Климент». C протилежного боку є напис: «Від Ратибора» .Можливо, княжий посадник Ратибор в християнстві мав ім'я Климент, через це на печатці і стояло зображення Папи римського. У той час як ім'я Ратибор є язичницьким.
Печатки духовенства. Ними користовувалися у Київські митрополити в XI -XII столітті печатки дуже сильно і недвозначно відображають залежність Руської церкви від Константинопольського патріарха. Це виражалося в зображенні персональної патріаршої емблеми на печатках, а також в іменуванні митрополита синкеллом. Це означало, що митрополит є членом Ради Царгородського патріархату. Збереглися печатки із зображенням лику святого, ім'я якого носив митрополит. Так само на печатках містився напис грецькою мовою, що був ідентичним напису на князівських печатках.
В кінці XI століття всі особисті емблеми на печатках, що використовувались митрополитами пропадають. Їх заміщає новий загальцерковний символ- зображення Богоматері. Приналежність печатки тепер стає очевидною. Наприкінці XI, на початку XII століття печатки із зображенням Богоматері були входу у Київських митрополитів Никифора та Миколи.
