Емблематика – сід, яка вивчає емблеми - не-герби і не-прапори.
Емблема – це таке символічне зображення, яке не потребує спеціальної розшифровки, і має сталу графічну/пластичну форму і кольорову гаму. Оскільки геральдика і вексилологія забрали герби і прапори собі, то емблематиці лишаються різні там торгові марки, логотипи і т.д., а також історія їх виникнення, еволюції і впливу на світову культуру.
1531 рік, Аугсбург, Андреа Альціатті видав 1 працю з цього напрямку : «Емблематум Лібер» , в 2 половині 18 століття емблематика притихла і застосовувалась хіба в декоративному оформленні, і тільки в кінці 19-на поч. 20 ст. (Олімп. Ігри, початок виходу спорту в маси) відроджується в середовищі спорту, а потім увімкнувся всесвітній маховик реклами і всьо заверте…
В Україні емблематика вийшла з коми десь у 1960-х, і спочатку не сильно відділялась від геральдики.
Радянський період – це вивчення символів радянської епохи та стародавні знакові системи Пн. Причорномор*я.
В 1990 створено Українське геральдичне товариство. В сфері емблематики вивчались найдавніші знакові системи Зх. України та емблеми українських військових, молодіжних і громадських організацій, спортивних клубів, політичних партій, промислові марки, релігійні символи та ін.., і головне – правовий аспект застосування емблем.
Науковий розвиток Е. в Україні також пов’язано зі згадуваним вище УГТ. Від 1991 р. воно проводить у Львові щорічні наукові геральдичні конференції, на яких окремим блоком розглядаються різні питання Е., а від 1993-го видає свій науковий вісник “Знак”, в якому регулярно приділяється багато уваги Е-мам, передусім військовим і спортивним. Окремі напрями Е. досліджуються також у комісії СІД Наукового товариства ім. Шевченка в Україні. Активізувалися дослідження над Е. і в університетських, музейних та архівних установах, а також в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ та Інституті історії України НАНУ.
