Козацька революція 1648 року в значній мірі змінила стару соціальну структуру українського суспільства і поклала початок новому суспільному поділу, який сформувався не відразу, а пройшов через тривалий процес становлення та розвитку.Ця нова соціальна верхівка використала герби в той самий спосіб, що й свого часу феодальна верхівка середньовічної Європи, – як один із засобів зовнішньої соціальної ідентифікації, свідчення своєї приналежності до панівної суспільної верстви. Процес становлення геральдичної системи в козацьку добу супроводжувався і характеризувався явищами подібними до тих, які супроводжували становлення європейської геральдичної системи в ХІІ – ХІV ст. Так, приміром, яскраво простежується певна довільність у виборі гербових зображень, відсутність будь-якої регламентації, як у законодавчій та організаційній, так і в образотворчій та структурній сферах. В той час, як в більшості країн Європі ХVІІ ст. надання та використання гербів суворо регламентувалося, козацька верхівка так само як і середньовічне рицарство добирала герби на власний розсуд, змінювала та модифікувала ці герби від покоління до покоління (лише з кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. починається процес закріплення особистих гербів в якості родових).Соціально-ідентифікуюче призначення гербів зумовило також наявність значної кількість гербів зовнішньо подібних між собою (зображення зброї, хреста, півмісяця, зірок в різноманітних комбінаціях), але приналежних різним старшинським родам, що, тим не менше, не викликало жодних правових колізій чи суперечок, адже важливим був не зміст зображення чи його подібність до герба іншого роду, а наявність самого герба як свідчення високого соціального статусу. Подібна обставина зумовлювала вибір в якості гербових зображень найпростіших та найпоширеніших в суспільній свідомості символів, що могли бути легко "впізнані" як геральдичні зображення.
Родова геральдика є найчисельнішим за своїм складом комплексом гербів козацької геральдики, яка почала формуватися невдовзі після створення держави Богдана Хмельницького. Крім того, пам’ятки родової геральдики представлені, хоч і не рівномірно, всіма козацькими регіонами (Правобережжя, Лівобережжя, Запоріжжя, Слобідська Україна). Це дає поважні підстави вважати саме родову геральдику найбільш репрезентативною групою серед пам’яток козацького герботворення, як в кількісному та якісному (ідейно-символічному), так і в територіальному і хронологічному аспектах.Традиційно почет родової геральдики козацької доби відкривають гетьманські герби, як найбільш поважний геральдичний комплекс, що репрезентує керівників Козацької держави. Як правило, до цього комплексу включають геральдичні знаки всіх тих діячів, які в різні часи користувалися званням козацького гетьмана, безвідносно до того чи були ці діячі гетьманами реєстрового або нереєстрового козацтва дохмельницьких часів, чи були "гетьманами" лише в уяві літописної традиції XVIII ст., чи належали до переліку керівників держави створеної Богданом Хмельницьким. Зрозуміло, що все залежадо від часу, обставин і політичних вподобань конкретного роду, це і запозичення польських варіацій гербів і в подальшому гербової традиції російської держави і т.д. (тут найбільш яскраві геральдичні розходження у старшини лівобережжя і правобережжя).
