Давні слов'яни, як і багато інших народів, в основу свого календаря спочатку поклали період
зміни місячних фаз. Однак вже під час прийняття християнства, тобто до кінця Х ст. н.е.,
Стародавня Русь користувалася місячно-сонячним календарем. Календар давніх слов'ян. Встановити, яким був календар давніх слов'ян, остаточно не вдалося. Відомо тільки, що спочатку облік часу вівся за сезонами. Ймовірно, тоді ж застосовувався і 12-місячний місячний календар. У більш пізні часи слов'яни перейшли до місячно-сонячного календаря, у якому сім разів кожні 19 років вставлявся додатковий, 13-й місяць. Найдавніші пам'ятки руської писемності засвідчують, що місяці мали слов'янські назви, походження яких було тісно пов'язане з явищами природи. Однакові місяці залежно від клімату тих місць, у яких жили різні племена, мали різні назви. Рік починався з 1 березня, приблизно із цього часу приступали до сільськогосподарських робіт. Багато давніх назв місяців пізніше перейшли у слов'янські мов і в значній мірі залишилися в деяких сучасних мовах, зокрема в українській, російській, білоруській і польській. Після прийняття християнства у кінці Х ст. на Русь одночасно перейшло літочислення за юліанським календарем, римські найменування місяців і семиденний тиждень. Розрахунок років у ньому вівся від створення світу, тобто від 5508 років до нашого літочислення. Ця дата — одна з численних варіантів ер від створення світу — була прийнята в VII ст. у Греції і довгий час застосовувалася православною церквою. Упродовж багатьох століть початком року було 1 березня. У 1492 р. початок року був офіційно перенесений на 1 вересня.