пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

4 курс 2 семестр:
» гена
» мартинов
» дек
» дек 2
» дек 3
3 курс 2 семестр:
» СССР
» ccch 2
3 курс 1 семестр:
» CИД
» СИД 2
» rubel
» Папенко
2 курс 2 семестр:
» Мотрук
» СИТ
» Котляров
» Мельничук
II семестр:
» второй модуль Россия
» Первый модуль Россия
» Давня
» Екзамен Українська Етнологія
» English
» Античність
» етнологія
» Первый модуль Этнология
» первый модуль - нова история Украины
» первый модуль - нова история Украины 2
» второй модуль философия
» Українська мова
» Спецкурс - греки
I семестр:
» История первобытного общества
» История Древнего Востока

ТЮРКИ

 

Орхоно-єнісейські написи.

Найдавніші писемні пам'ятки тюркомовних народів. Відкриті в 17—18 ст. в басейні Єнісею. Розшифрував датський учений В. Томсен (1893). Датуються 7—11 ст.; написані рунічним письмом. За змістом виділяються: історико-біографічні тексти Монголії на каменях; епітафії Єнісею і Семиріччя; юридичні документи, магічні та релігійні тексти з Сх. Туркестану; пам'ятні написи на скелях, каменях і будівлях; мітки на побутових предметах.

Махмуд Кашгарський (Кашгарі) – «Словник тюркських мов»

Махмуд Кашгарський - видатний тюркський філолог і лексикограф. Народився в державі Караханідів. Відомий завдяки створеному ним «Словнику тюркських мов» ("Диван лугат ат-турк") - перший енциклопедичний словник тюркської мови. Махмуд закінчив написання «Дивану» в 1074 році, а єдиний збережений до наших днів рукопис з оригіналу був зроблений в 1266 році. Праця була присвячена Аббасидському халіфу в Багдаді аль-Муктади. У Стамбул «Диван лугат ат-турк» найімовірніше потрапив після падіння держави мамлюків в 1517 році. Ряд приміток і виправлень у тексті книги зроблені в османський період. Вперше  опублікований у 1915-1917 роках К. Рифатом в Стамбулі, після чого знайшов світову популярність і викликав великий інтерес в науковому співтоваристві.

Наджм-ад-дін Абу-Бекр Мухаммед ар-Равенді – «Відпочинок сердець і диво радості»

Абу Бекр Наджм-ад-дін Мухаммед Равенді — іранський історик. У 1181–1189 — придворний каліграф сельджуцького султана, з 1190 — вихователь синів хамаданського еміра. Праця Равенді «Відпочинок сердець і диво радості» (1202–1205) є основним джерелом з історії держави сельджуків з початку ХІ століття і до 1199.

Насіреддін Яхья ібн Меджедеддін Гусейн ібн Мехмед ібн Бібі – «Книга Сельджуків»

Основне джерело з історії сельджуків Малої Азії, написана перською мовою і належить перу Насіреддіна Яхья, що займав посаду секретаря дивана. Повний текст зберігається в бібліотеці Святої Софії в Стамбулі. Твір був перекладений турецькою мовою Мюрселем Озтюрк і в 1996 р опублікований в Анкарі у двох томах. Хроніка була написана в XIII ст., дає ґрунтовні відомості з історії сельджукської держави в період з 1192 по 1280 рр. У хроніці міститься інформація про організацію військ, про озброєння сельджукської армії, докладно описані військові кампанії, які вела держава Сельджуків в цей період.

Камаль-ад-дін Махмуд Аксарайли (Аксараї, Аксарайський) – «Хроніка Аксараї»

 

Алі Челебі Язиджи-оґлу – «Книга сельджуків» Сельджук-наме або «Історія дому Сельджуків» (її ще називають «Книгою оґузів» Оґуз-наме)

 

Ахмет Ашикі (Ашик-паша-заде) – «Історія дому Османа»

Ахмед Ашикі, відомий під ім'ям свого прадіда - Ашик паша заде. Народився в 1400 р, брав участь у ряді великих військових походів на Балканах; більшу частину життя провів як дервіш. Свою хроніку він написав 1484 р і незабаром після того помер. "Історія дому Османа" доводить історію Туреччини до 1478 р. Ашик паша заде включив у свою хроніку уривки з творів інших авторів. Наступні турецькі літописці багато запозичили з цієї хроніки.

Турсун-бей – «Історія Фатіха» Таріх-і Ебул-Фетх

Турсун-бей походив з родини великого турецького феодала, займав високі чини за султана Мехмеда II Фатіха і брав участь у багатьох його військових походах, зокрема, у завоюванні Константинополя. Хроніка Турсун-бея - це головним чином історія царювання Мехмеда Фатіха і перших років перебування при владі султана Баязида II. Вона доведена до 1487. Це джерел однобічно, з позиції переможця висвітлює завоювання Константинополя.

Мевляна Мехмед Нешрі – «Огляд світу. Історія роду Османів» Кітаб-і джихан-нюма («Історія Мехмеда Нешрі» Нешрі таріхі)

Про автора цієї хроніки майже немає відомостей (помер в 1520 р). Його хроніка називається «Кітаб-і джихан-нюма» - «Історія Мехмеда Нешрі». Вона складається з шести частин, але тільки остання присвячена історії Туреччини. Автор багато запозичив з хроніки Ашик паша заде. Шоста частина історії Нешрі містить виклад історії Сельджукідів Рума, а історію Османів доводить до 1485 р. тобто до перших років царювання султана Баязида II (1481-1512 рр.), які описані особливо детально. «Історію Нешрі» часто використовували в якості першоджерела наступні турецькі літописці (Садеддін, Мюнеджжімбаши та ін.).

Хакім Ідріс Бідлісі – «Вісім кіл раю»

Ідріс Бідлісі - османський історик кінця XV і початку XVI століть, курд за походженням. Родом з Персії Ідріс служив у одного з перських шахів, а потім переселився до двору турецького султана Баязида II, який доручив йому написати історію Османської династії. Відданість Баязиду Ідріс переніс і на його сина Селіма, якого супроводжував у поході проти своєї батьківщини. Історію Османської династії Ідріс Бідлісі написав по-перському, під назвою: «Гішт-і бегішт («Вісім кіл раю», за числом султанів династії) - суцільне (всяке вихваляння Османської династії.

 

Алі Джемалій – «Нова хроніка»

 

Хока Саад-ед-дін Ефенді – «Корона літописів» Тадж ат-таваріх («Літопис учителя» Ходжатаріхі)

Саад-ед-дін — перший турецький офіційний історіограф, «вакаа-невіс». Був учителем турецького султана Мурада III до його сходження на престол, а потім — шейх-уль-ісламом. Є автором відомої турецької хроніки «Корона літописів», відомої також під назвою «Літопис учителя», де викладена історія Османської династії від її початку до 1522 року. Розповідь про царювання якого-небудь султана супроводжують відомості про вчених і поетів, що померли у відповідний період. «Корона літописів» являє собою найбільш повне літописне зведення сказань, що існували до нього, тому цей твір є важливим джерелом для найдавнішого періоду турецької історії. Незважаючи на своє офіційне становище, Саад-ед-дін був неупередженим до турецьких султанів, за своєю спрямованістю його хроніка сповнена ідеєю звеличення подвигів турків, однак фактична сторона подій передана правильно.

 

Нішанджи Мухаммед Рамазан-заде – «Історія Нішанджи»

 

Мухаммед аль-Катіб – «Збірка історій»

 

Рустем-паша – «Історія роду Османа» Таріх-і ал-і Осман (??? Лютфи паша)

 

Вейсі - «Книга подій» Вакіа-наме

Вейсі (1561-1628) - турецький поет і письменник періоду Османської імперії. Був родом з малоазіатського містечка Алашехір. Широку популярність йому принесли дві його сатири: «Вакіа-наме» («Книга подій») і особливо «Насіхат-і Істамбул» («Повчання Стамбулу»). В "Книзі подій", що написана в 1608 році, Вейсі в поетичній формі описує недоліки в державі. Поет розповідає, ніби снилося йому, що він потрапив на збори, на яких був присутній султан Ахмед I. Головою зборів був Олександр Македонський. Султан скаржився на негаразди в управлінні, які існували тоді в Османській імперії. Але викривальний тон в «Вакаанаме» був украй боязким.

 

Мухаммед Адірневі – «Найкращі з історій та оповідей» Нухбат ат-таваріх валь-ахбар

 

Алі Мустафа-ефенді Селянікі (Салонікський) (Алі Мустафа із Ґалліполі) – «Хроніка Селянікі» Таріх-і Селянік + «Сутність подій» Кюнх-уль Ахбар + «Повчання султанам» Несіхат уль-Селятін

 

Кочі-бей Ґьомюрджелі - «Трактат» Рісала

Кочі-бей Ґьомюрджелі - турецький політичний діяч, письменник і придворний. Кочі-бей народився в албанській християнській родині. У роки правління султана Ахмеда I вступив на придворну службу. Найбільш відомим його твором є "Трактат", написаний в 1630-1631 роки і присвячений султанові Мураду IV. Ця аналітична робота є найбільшим твором турецької політичної літератури XVII століть, містить аналіз руйнівних процесів імперії. У творі вимагає проведення реформ, здатних вивести суспільство з кризи. У результаті автор сподівається повернути країні ту могутність, яким вона володіла в роки правління Сулеймана I Пишного. Загалом особливість османських рісале - їх сувора адресованність: вони не звернені до читача, а покликані «допомогти» султану і його оточенню впоратися з дедалі більшим розладом в державі.

Ібрагім-ефенді Печеві (Алай-бек оґулларі) - «Війни й завоювання султана Сулейман-хана» Газават ва футухат-і султан

Сулейман-хан + «Історія написана Печеві» Печеві таріхі

Ібрахім (1574-1650), родом з угорського міста Печ (звідси прізвисько Пічеві) належав до великих феодалів. Спочатку перебував на військовій службі, а потім на різних посадах, зокрема, по фінансовому відомству. У 1641 році, Печеві покидає службу і селиться в Буді, де і проводить останні роки життя, пишучи свою історичну працю. «Історія Печеві» охоплює період з 1520 по 1640 роки. Печеві став першим османським істориком, який використовував західні письмові джерела: він знав угорську мову і в його праці є посилання на твори угорських істориків Каспара Халтана і Іштванфі.

 

Хазарфенн – «Виправлення історій царів» Тенкіх-і таваріх-і мулук + «Стисле повідомлення про закони роду Османа»

Талхіс ал-бейан фі-каванін ал-і Осман

 

Евлія Челебі - «Книга мандрів» Сеяхат-наме

Евлія Челебі (1611- 1670/1681) - знаменитий османський мандрівник, більше 40 років подорожував по Османської імперії та сусіднім державам. Походив з родовитої турецької сім'ї. Він об'їздив всю імперію та багато закордонних держави в якості учасника походів, у складі дипломатичних місій. Евлія Челебі вів детальний щоденник подорожей, зміст якого вилився у велику географічну працю «Книга подорожей», що містить опис багатьох країн і народів Європи, Азії та Африки. Твір містить чимало недоліків: в ньому багато вигадок, перебільшень; легенди і чутки нерідко видаються за історичні істини. Однак дослідники відразу (перший дослідник і публікатор - австрієць Йозеф фон Хаммер, середина XIX століття) оцінили багатство і рівень репрезентативності Книги подорожі, джерело постійно досліджується, і досі має величезний потенціал для дослідників.

Бадреддін Мухаммед Кайсуні-заде Нідаї (Реммал-ходжа) – «Історія [хана] Сагиб-Ґірея» Таріх-і Сагиб-Ґерай-хан

Реммал-ходжа — турецький і османсько-кримський хроніст, історик Криму та співрозмовник кримського хана Сахіб Ґірея. Реммал-ходжа - за походженням турок, виходець із сім'ї медиків, отримав освіту в Стамбулі. Подорожуючи Османською імперією потрапив до Криму, з 1532 року служив в Бахчисараї біля кримського хана Сахіб-Ґірея. Після усунення від трону Сахіб Ґірея, його кращого друга також було ув'язнено. Там же, у в'язниці, ним було написано кілька творів, в тому числі і найгучніший його доробок - історичний трактат «Історія Сахіб-Гірей-хана». У трактаті викладено історію черкеських походів і трагічної загибелі хана. Книжку, яку він написав османською мовою дослівно переклав турецький просвітитель О. Гьокбільгін (1973). Перше видання вміщало в собі оригінальний текст на османські мові та переклад на французьку.

Кадир Алі-бей син Худим-бія - «Збірка літописів» Джаміат Таваре

"Джаміат-Таваре" - історичне джерело, складене в Касимовському ханстві при дворі хана Ураза-Мурхаммеда в 1602 році сановником Кадиром Алі-беєм, сином Хушум-бія на основі однойменної праці перського історика Рашид ад діна. Особливу цінність являє укладена оригінальна частина "Збірки літописів", присвячена історії Казанського, Сибірського і Касимовского ханств, Ногайської і Казахської орд.

 

Ідіґе («Єдиґей»)

 

Сеїд Мухаммед Різа – «Сім планет» Ассеб ас-сейяр

Сеїд Мухаммед Риза (помер у вересні 1756) — турецький літератор, історик і вчений, представник стамбульської аристократії, був головою нащадків Пророка в Стамбулі. Написав історичний твір «Сім планет в звістках про татарських царів», що містить коротку історію правління семи кримських ханів з 1445 до 1737 — з часу хана Менґлі I Ґерея до періоду правління Менґлі II Ґерея. У трактаті автор мало приділив уваги військовим походам кримських ханів, адже захоплювався внутрішньою історією Криму. Робота була закінчена в 1737 році. У 1832 році в Казані твір Ризи було видано видним російським сходознавцем О. К. Казембеком.

Мухаммед Неджаті-ефенді - «Історія Криму» Таріх-і Крим

Неджаті-ефенді сполучав посади військового секретаря і бухгалтера при діючій турецькій армії в Криму, командував якою Ібрагім Паша. Твір являє собою його записки, написані в російському полоні. Ці записки в турецькому оригіналі носять дещо дивний заголовок: "Історія Криму. "Історія Криму" розпадається на три частини. У першій повідомляються короткі відомості про військові події, що передували полону кримського сераскера Ібрагім-паші, а разом з ним і самого автора записок. Друга частина починається статтею "Опис різних фортець у гяурів" і кінчається описом маршруту зворотної поїздки їх з сераскером по звільненні з полону, внаслідок укладення миру. заключна частина записок названа: "Причини розбиття війська ісламського російськими військами". У ній автор не говорить нічого нового: він повторює в ній скарги на внутрішні порядки в Туреччині, які почали лунати ще з XVII століття в творах турецьких письменників.

Давид Лехна - «Усна оповідь» Давид сепхатхаїм

Лехна Давид бен-Еліезер (помер в 1735 р) - кримський письменник, що жив в Карасубазареі очолював єврейську громаду. Склав історичну хроніку давньоєврейською «Усна оповідь», присвячену історії Кримського ханства. Твір розділений на вступ і 53 глави. Зображена історія ханства з 1681 по 1731 р. На жаль, цей твір донині так і не було повністю переведено на жодну з європейських мов.

Мустафа Наїма – «Сад Гюсейна у стислому викладі повідомлень про Захід і Схід» Равзат аль-Гюсейн фі хулясат аль-Ахбар аль-хафікейн («Історія Наїми» Таріх-і Наїма)

Наїма Мустафа (1655-1716) — вважається першим офіційним істориком Османської імперії. Народився в сім'ї яничара в місті Алеппо. Він вступив до двірцевої охорони в Константинополі, тут здобув освіту секретаря. Основна робота Мустафи Наїма — «Сад Хусейна у стислому викладі повідомлень про Захід і Схід». Праця була закінчена в 1704 році і була присвячену візиреві Амказаду Хусейн-паші. У книзі розглядаються події з 1591 по 1660 рік. Другий найбільший твір - «Історія Наїм» - містить величезну кількість інформації про власну історію, відносини з Османською імперією, життя Кримського ханства і т.д. Цілком ймовірно, що Мустафа Наїма, пишучи цю хроніку, користувався тими історичними джерелами, літописами своїх попередників, які назавжди втрачені для сучасних дослідників, бо згоріли в середньовічних стамбульських пожежах.

 

Куджа Гусейн – «Дивовижні події» Бадаї ал-вакаї

 

Мустафа ібн Абдаллах Кятіб Челебі (Хаджжи-Халіфа) – «Керівництво для виправлення погрішностей» Дастур ал-амал («Розкриття сумнівів у назвах книг і наук" Кашф ау-зунун ан асамі ал-кутуб ва-л-фунун) + «Стислий виклад історій» Фазлакат ат-таваріх

Кятіб Челебі (1609-1657) - видатний османський вчений, належав до числа найосвіченіших людей того часу. Приділяв велику увагу перекладам і широко використовував у своїх працях відомості з нетурецьких творів, особливо географічних. Докладав великих зусиль, щоб використовувати все те нове, що з'являлося в науці Заходу.

- «Дюстур ал-Амал ли-Іслах ал-хала» («Керівництво для виправлення погрішностей») - трактат, написаний з метою виявлення основних причин ослаблення Османської імперії, визначення способів подолання економічної кризи і розкладання військової системи. Зупиняється головним чином на положенні селянства - реайі, розкладанні армії і на причинах зростання дефіциту у державній скарбниці. Джерело вперше був надрукований у газеті «Тасфір-і ефкяр» (1863, № 122-127), виданий окремою книгою в 1866 році.

- «Кашфі аз-зунун ан ал-асами Кутуб ва'л-Фунун» («Розкриття сумнівів у назвах книг і наук») написаний арабською бібліографічно-енциклопедична праця, що стосується всієї літератури так званого мусульманського світу арабською, перською та турецькою мовами. Твори розташовані в алфавітному порядку і охоплюють 14500 назв і 10000 імен авторів та коментаторів. У коментарях до творів даються відомості про час їх написання, зміст і структуру, а також біографічні відомості про автора. Вперше виданий в 7 томах у Лейпцизі німецьким орієнталістом Г. Флюгелем; в 1941 році перевидано в Анкарі.

- «Фазлакат ат-таваріх» («Стислий виклад історій») - перший твір Мустафи Абдуллаха. Написаний в 1641 році на арабській мові і являє собою «загальну історію» з послідовним викладом подій, що відбувалися з початку хіджри до часу автора. Рукопис досі не виданий і знаходиться в Стамбулі в публічній бібліотеці Баязета.

Кучук Челебі-заде Ісмаїл Асім - «Історія Челебі-заде» Таріх-і Челебі-заде

Кучук Челебі-заде (1680 - 15.II.1760) - турецький державний діяч і історик. У 1732-49 займав пости каді Енишехир, Бурси, Медіни, Стамбула, з 1755 - казаскер Анатолії, з 1759 - Румелії, з липня 1759 - шейх-уль-іслам. У 1722-28 Челебі-заде - офіційний  літописець Османської імперії. Його історична хроніка "Таріх-і Челебі-заде" ("Історія Челебі-заде", 1865) охоплює події 10-40-х рр. 18 ст.

 

Мухаммед Шафік – «Книга Шафіка» Шафік-наме

 

Мехмед Субхі – «Історія Субхі» Таріх-і Субхі

Мехмед Субхи - офіційний історик Османської імперії (1730—1743)

 

Ахмед Васіфі – «Історія Васіфа» Таріх-і Васіфі

Ахмед Васіфі - офіційний історик Османської імперії  (1752—1773)

 

Ахмед Асим + Атауллах Мехмед Шані-заде + Ахмед Лутфі

Офіційні історики Османської імперії - Ахмед Асим (1791—1808), Атаулла Мехмед Шані-заде (1808— 1820), Ахмед Лутфі (1825—1876)

Ахмед Джевдет-паша – «Події Високої держави Османів» Вікай-і девлеті алія-і Османіє («Книга Джевдета» Таріх-і Джевдет)

Ахмед-паша Джевдет - видатним турецький політик, історик і юрист. Народився в 1822 році в місті Ловеч. В 1839 році відправився в Константинополь. Голова ради, яка розробила реформи султана Махмуда II (1808-1839), відомий як перший кодифікації турецького законодавства з європейськими стандартами. Автор 12-томної історії Османської імперії, відомої по імені «Книга Джевдета", що охоплює період з 1774 по 1825 р.

 

Ахмед Вефік-паша – «Щорічник Османської імперії»  ????????

Ахмет Вефік-паша (1823 - 1891) - державний діяч Османської імперії, дипломат, перекладач (знав 16 мов), великий візир. У 1860 році Ахмед Вефік був призначений османським послом в Парижі. Після повернення в Стамбул в 1862 році він зайняв посаду міністра у справах вакуфов. У цей період він написав «Шеджере-і тюрко» («Генеалогія тюрків») і «Лехче-і Османи» («Діалекти османського мови»).

 

Абдуррахман Шереф

Абдуррахман Шереф - турецький історик. У 1873 закінчив Стамбульський ліцей Галата-сарай,. Займав (1909-18) пост офіційного літописця Османської імперії. Член комісії з вивчення османської історії, засновник її журналу (виходить із 1910). Автор 2-томної "Історії Османської держави"..


12.01.2016; 12:14
хиты: 188
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь