Відродження тюркського історіописання і його найвище піднесення відбулося в Османській імперії. В XV ст. склалась турецька держава і в XV-XVI ст. панувало офіційне історіописання. Історики займали державні посади. Османське історіописання наслідувало персидську історичну традицію. Вплив перських робіт на розвиток османської історії дуже великий, оскільки ці історії були написані здебільшого іранськими емігрантами, які прагнули османського заступництва.
1. Алі Челебі Язиджи-оґлу – «Книга сельджуків» або «Історія дому Сельджуків». Язиджи-оґлу - один з перших османських хроністів, що писав при Мураді II. Біографія Сельджука.
2. Ахмет Ашикі – «Історія дому Османа». Ахмет Ашикі написав цю працю в 1484 р. "Історія дому Османа" доводить історію Туреччини до 1478 р. Ашик паша заде включив у свою хроніку уривки з творів інших авторів. Наступні турецькі літописці багато запозичили з цієї хроніки.
3. Турсун-бей – «Історія Фатіха». Турсун-бей походив з родини великого турецького феодала, займав високі посади за султана Мехмеда II Фатіха і брав участь у багатьох його військових походах, зокрема, у завоюванні Константинополя. Хроніка Турсун-бея - це головним чином історія царювання Мехмеда Фатіха і перших років перебування при владі султана Баязида II. Вона доведена до 1487. Це джерело висвітлює з позиції переможця завоювання Константинополя.
4. Мевляна Мехмед Нешрі – «Огляд світу. Історія роду Османів», «Історія Мехмеда Нешрі». Про автора цієї хроніки майже немає відомостей (помер в 1520 р). Вона складається з шести частин, але тільки остання присвячена історії Туреччини. Автор багато запозичив з хроніки Ашик паша заде. Шоста частина історії Нешрі містить виклад історії Сельджукідів Рума, а історію Османів доводить до 1485 р. тобто до перших років царювання султана Баязида II (1481-1512 рр.), які описані особливо детально. «Історію Нешрі» часто використовували в якості першоджерела наступні турецькі літописці (Садеддін, Мюнеджжімбаши та ін.).
5. Хакім Ідріс Бідлісі – «Вісім кіл раю». Одна з найбільш авторитетних історичних праць османської історіографії, складена в XVI ст. Автор спочатку служив при дворі султана Ак-Куйунлу Йакуба (1478-1490), з 1501, у зв'язку з розгромом султанату Сефевидами, він втік до турецького царевича Селіма в Трапезунд. Свою працю Ідріс почав за дорученням Баязида II в 1502 р. Твір присвячено роду Османа і доведено до 1507 .р Твір розділено на вісім книг (по числу описаних правлінь (кн. 1 про предків Османів до еміра Османа включно; кн. 2 про Орхана; кн. 3 про Мурада I; кн. 4 про Баязіда I; кн. 5 про Мехмеда I; кн. 6 про Мурада II; кн. 7 про Мехмеда II; кн. 8 про Баязіда II ). Поряд з попередньою османської історіографією Ідріс Бідлісі широко використовував документальний матеріал османської канцелярії.
6. Алі Джемалій – «Нова хроніка».
7. Хока Саад-ед-дін Ефенді – «Корона літописів» / «Літопис учителя» Ходжатаріхі”. Став першим турецьким офіційний історіографом. Був учителем турецького султана Мурада III до його сходження на престол В цій праці хронологічно, за роками правління, викладена історія Османської династії від її початку до 1522 року; оповідаючи про царювання якого-небудь султана, Саад-ед-дін приводив слідом за тим відомості про вчених і поетів, які померли в той період. Незважаючи на своє офіційне становище, Саад-ед-Дін був, як вважається, неупереджений до турецьких султанів. Його праця оцінюється як літописний звід сказань, що існували до нього, але визнається цінним джерелом з ранньої турецької історії.
8.Нішанджи Мухаммед Рамазан-заде – «Історія Нішанджи». Написана у роки царювання Сулеймана Кануні. Нішанджи Мухаммед Рамазан-заде написав свій твір, що містить історію дому Османів від Османа I до Сулеймана Кануні, за наказом останнього. Робота доведена до 1561 р.
Хока Саад-ед-дін Ефенді – «Корона літописів» Тадж ат-таваріх («Літопис учителя» Ходжатаріхі)
Саад-ед-дін — перший турецький офіційний історіограф, «вакаа-невіс». Був учителем турецького султана Мурада III до його сходження на престол, а потім — шейх-уль-ісламом. Є автором відомої турецької хроніки «Корона літописів», відомої також під назвою «Літопис учителя», де викладена історія Османської династії від її початку до 1522 року. Розповідь про царювання якого-небудь султана супроводжують відомості про вчених і поетів, що померли у відповідний період. «Корона літописів» являє собою найбільш повне літописне зведення сказань, що існували до нього, тому цей твір є важливим джерелом для найдавнішого періоду турецької історії. Незважаючи на своє офіційне становище, Саад-ед-дін був неупередженим до турецьких султанів, за своєю спрямованістю його хроніка сповнена ідеєю звеличення подвигів турків, однак фактична сторона подій передана правильно.
Мустафа Наїма – «Сад Гюсейна у стислому викладі повідомлень про Захід і Схід» Равзат аль-Гюсейн фі хулясат аль-Ахбар аль-хафікейн («Історія Наїми» Таріх-і Наїма)
Наїма Мустафа (1655-1716) — вважається першим офіційним істориком Османської імперії. Народився в сім'ї яничара в місті Алеппо. Він вступив до двірцевої охорони в Константинополі, тут здобув освіту секретаря. Основна робота Мустафи Наїма — «Сад Хусейна у стислому викладі повідомлень про Захід і Схід». Праця була закінчена в 1704 році і була присвячену візиреві Амказаду Хусейн-паші. У книзі розглядаються події з 1591 по 1660 рік. Другий найбільший твір - «Історія Наїм» - містить величезну кількість інформації про власну історію, відносини з Османською імперією, життя Кримського ханства і т.д. Цілком ймовірно, що Мустафа Наїма, пишучи цю хроніку, користувався тими історичними джерелами, літописами своїх попередників, які назавжди втрачені для сучасних дослідників, бо згоріли в середньовічних стамбульських пожежах.
Мехмед Субхі – «Історія Субхі» Таріх-і Субхі
Мехмед Субхи - офіційний історик Османської імперії (1730—1743)
Ахмед Васіфі – «Історія Васіфа» Таріх-і Васіфі
Ахмед Васіфі - офіційний історик Османської імперії (1752—1773)
Ахмед Асим + Атауллах Мехмед Шані-заде + Ахмед Лутфі
Офіційні історики Османської імперії - Ахмед Асим (1791—1808), Атаулла Мехмед Шані-заде (1808— 1820), Ахмед Лутфі (1825—1876)
18.
