Етапом формування жанру історичної літератури в Грузії був літописний звід «Звернення Картлі» створений не раніше кінця IX ст. і дійшов до нас у двох списках. «Звернення Картлі» являє собою як би пролог до раннього циклу зводу грузинських літописів. Складається з двох частин: власне літописи і «Життя св. Ніни ». В період створення «Життя св. Ніни» суспільні умови внутрішнього і зовнішнього розвитку Грузії сприяли тому, що на перший план в літературній творчості місцевих просвітителів став виступати чисто житійний жанр, в якому сюжети мучеництва поступово стали йти за межі уваги хроністів. Новий етап грузинської житійної літератури в IX-XI ст. одночасно був і новим етапом її розквіту. У даний період були створені такі шедеври цього виду літератури, як «Житіє Григорія Хандзтійского» Георгія Мерчуле, «Житіє Серапіона» Василя Зарзмійского та ін.
На терені політичного життя і культурного будівництва в Грузії і грузинських просвітницьких вогнищах за її межами в IX-XI ст. виступають численні діячі - вчені, філософи, письменники, перекладачі, граматисти. Своєю діяльністю вони сприяли становленню етнокультурного самосвідомості феодальної грузинської народності. У IX ст. в християнських колах Грузії стали звертатися до історичного минулого, намагаючись знайти в ньому відповіді на актуальні проблеми сучасності. Найбільш типовим в цьому відношенні є праця «Про поділ Грузії та Вірменії», приписувана католікосу Арсенію Сапарійському (860-887). Арсеній прагне переконати своїх читачів, що вся провина за конфлікт віри між грузинами і вірменами падає на вірменське духовенство, яке, за його словами, змінило заповітам свого просвітителя Григорія Парфяніна і у своїй вірі дало волю проіранському огнепоклонству.
Виникнення в Грузії не пізніше VIII-IX ст. особливого виду систематизації накопичених до цього часу на грузинській мові історико-літературних пам'яток, як перекладних, так і оригінальних, що отримлоназву «Мравалтаві» ( «Многоглав»). Ініціатором подібного роду пам'ятників писемної культури в Грузії був літературний діяч на ім'я Сеіт, про якого не збереглося майже ніяких біографічних даних. Внутрішній розвиток Грузії, що протистояв постійній небезпеці бути не тільки поневоленою, але й остаточно абсорбованої чужорідними загарбниками, сприяло розвитку тут жанру біографії. У центрі таких біографій (Цховреба), як ми бачили, спочатку стояли носії релігіозних ідей. Але з розвитком феодальних відносин і формуванням єдиної монархії, так і не поступилася першості церковним ієрархам, в суспільстві став зароджуватися світський спосіб мислення. Невипадково, що саме в цей час - на рубежі X-XI вв.- були закладені основи грузинського світського листа «мхедрулі». Тенденція світського способу мислення вперше проявилася у творах агіографічного жанру і отримала свій подальший розвиток в стародавньому циклі КЦ, зокрема у творах Леонтія Мровелі. Хоча його твори багато в чому слідують агіографічним канонам, вони тим не менш носять якісно інший характер, в них отримала оформлення абсолютно незнайома власне агіографічним творам історична концепція всесвітнього розвитку, на тлі якого показана історія Грузії і Кавказу в цілому.
