За династії Чжоу, яка правила з XI по III ст. до н.е створені твори, які заклали основи історіописання в Китаї. (це і Лунь Юй « Судження і бесіди» і Ши-Цзін « Книга пісень і гімнів» і ще до чорта всього). Саме на джерелах епохи Чжоу Сіма Цянь накатав потім «Исторические записки» які для китайців те ж саме що для Європи «Історія» Геродота. Це все сталось тільки тому, що чжоуский двір зберігав архіви, і вони оберігалися як історична і, можливо, ритуальна цінність. + залишились написи на бронзі (ритуальний посуд і тд.): на відміну від текстів, збережених традицією, вони уникнули редакторських правок.
Все почалось з хронічки Чуньцю (Весни і осіні) яка є найстародавнішим джерелом китайського літописання і авторство якої приписують Конфуцію (хоча хроніка епохи існування держави Лу, проте описується там і початок династії Східної Чжоу) В хроніці щось близько 16300 ієрогліфів які в хронологічному порядку описують діяння монархів і вельмож 13 царств ну і процеси (політичні, соціальні,природні катаклізми і цікаві явища) які в цих царствах проходили.
Наступна за важливістю і стародавністю Шицзин (книга пісень), там 305 пісень, джерела інформації про мову, ідеологію, етику та традиції різних регіонів стародавнього Китаю. Приписується Конфуцію (він типу збирав і реданував), включений у збірку конфуціанських текстів У- цзін.
Го-юй (речи царств) - пам'ятка ораторського мистецтва Стародавнього Китаю, що включає близько 300 промов правителів і сановників китайських царств і князівств в основному на політичні теми, пов'язані з подіями X-V століть до н. е. і засновані на конфуціанської ідеології. (нам цікаве тим, що царству Чжоу присвячені глави 1-3)
14.