Наприкінці свого життя Петро I так і не призначив спадкоємця престолу. Це було пов'язане з тим, що він не бачив біля себе гідного наступника. З його численних дітей до 1725 р. залишилися в живих небагато. Сини, народжені його другою дружиною Катериною, померли ще в дитинстві.
З шести дочок залишалися в живих дві: сімнадцятилітня Ганна, заручена з герцогом Карлом Фрідріхом Голштейн-Готторпським, і шістнадцятирічна Єлизавета. Внуку Петра – Петру – сину померлого у 1718 р. спадкоємця престолу Олексія, було в той час тільки десять років, внучці Наталі, дочці Олексія, – одинадцять. Види на престол мали і дочки зведеного брата Петра Івана V: Катерина, що народилася в 1692 р., видана в 1716 р. заміж за герцога Карла Леопольда Мекленбург-Шверинського, і Ганна, на рік молодша за сестру, у 1710 р. одружена за герцога Фрідріха Вільгельма Курляндського і Земгальського, через два місяця після весілля – вдова.
Нарешті, як кандидатура спадкоємця розглядався наречений, а потім – чоловік Ганни Петрівни герцог Фрідріх Голштейн Готторпський. Але Ганна і її жених в листопаді 1724 р. відмовилися від всіх прав і претензій на трон за себе і за своїх нащадків. Однак Петро не прийняв відмови від престолу династії Голштейн-Готторпської.
Екатерина I стала императрицей по воле гвардии, поддержавшей А. Д. Меншикова и отвергшей предложения старой родовитой аристократии, группировавшейся вокруг князя Д. М. Голицына и братьев Долгоруковых. После смерти Екатерины и восшествия на престол поддержанного Меншиковым Петра II настал звездный час Долгоруковых. «Полудержавный властелин» был арестован, лишен богатств и званий, сослан в Березов. Созданный им в 1726 г. Верховный тайный совет оказался в руках Долгоруковых и Голицыных. Внезапная смерть пятнадцатилетнего Петра II дала верховникам шанс осуществить давнюю мечту: поставить самодержца под контроль аристократии не только фактически (как при Петре II), но и юридически. Именно поэтому они остановили свой выбор на герцогине курляндской Анне, дочери сводного брата Петра I Ивана. Ей было предложено подписать кондиции: новой царице предписывалось править совместно с Верховным тайным советом, не смея без его согласия начинать войну, заключать мир, вводить подати, не жаловать новых земель, не производить в высшие военные и придворные чины. Карой за неисполнение кондиций было лишение престола. Анна Иоанновна кон- диции подписала, но, прибыв в Москву и разобравшись в настроениях дворянства («вместо одного толпу государей сочинили»), их разорвала и объявила о намерении править самодержавно.
