Новгородська земля першою на Русі проявила тенденції до відособлення від Києва. Це значною мірою було пов'язано з господарським розвитком цієї території. Економічне значення Новгоро­да і його землі визначали три фактори:

1) велике значення торгівлі, перш за все зовнішньої. Це пояснюється тим, що Новгород знаходився на зручних торгових шляхах, які зв'язували його з Чорним і Каспійським морями;

2) велика питома вага ремесла – Новгород був одним із найбільших на Русі ремісни­чих центрів;

3) наявність величезних земель-колоній, що являли собою джерело цінностей: хутра, срібла, воску та інших продуктів промислового господарства. Територія Новгородської землі простя­галася до Льодовитого океану на півночі і до Уралу на сході.

Особливе автономне місце в Новгородській республіці займав Псков – «молодший брат» Новгорода. Він вів власну торгівлю з Прибалтикою, німецькими містами і в другій половині XIII ст. фактично став самостійною феодальною республікою з державним ладом, схожим на новгородський.

Хоч основу економіки Новгородської землі складало сільське господарство і промисли, але через малопродуктивність зернового землеробства Новгород залежав від хлібного імпорту з інших князівств.

У Новгороді рано склалося і стало панівним велике боярське і церковне землеволодіння. Се­ляни потрапляли в феодальну залежність і змушені були віддавати землевласникам продукти своєї праці.

У Новгороді склався особливий політичний лад, відмінний від інших князівств. Тут рес­публіканські органи управління стали над князівською владою. Спочатку в Новгород присила­лися князі з Києва. Посадники теж призначалися київськими князями. В 1126 р. новгородці домоглися права самим вибирати собі посадника на вічі – першим виборним посадником був Ми­рослав Гюрятинович. Бояри починають виборювати відособлення від Києва.

1348 - Відокремлення Пскова від Новгорода. Псков стає самостійною республікою.