Комп'ютерна пам'ять — частина ЕОМ, фізичний пристрій або середовище для зберігання даних протягом певного часу. В основі роботи запам'ятовуючих пристроїв може лежати будь-який фізичний ефект, що забезпечує приведення системи до двох або кількох стійких станів. У сучасній комп'ютерній техніці часто використовуються фізичні властивості напівпровідників, коли проходження струму через напівпровідник або його відсутність трактується як наявність логічних сигналів 0 або 1. Пам'ять комп'ютера поділяють на оперативну, кеш-пам'ять, пам'ять базової системи введення-виведення операційної системи (BIOS), зовнішню (дискову). Оперативна пам'ять - це основна пам'ять, яка призначена для зберігання оперативних даних і програм, що виконуються (дані і програми зберігаються в пам'яті, поки комп'ютер працює, після вимкнення живлення комп'ютера весь простір оперативної пам'яті очищується). Сукупність оперативної пам'яті утворюють комірки, кожна з яких призначена для збереження даних обсягом один байт. Обсяг оперативної пам'яті сучасних комп'ютерів, як правило, становить 512 і більше Мбайт. Кеш-пам'ять - це супершвидка пам'ять, в якій зберігається інформація, що необхідна процесору. Кеш-пам'ять виконує проміжне збереження даних під час обміну між центральним процесором і оперативною пам'яттю. Вона призначена для підвищення швидкості інформаційного обміну загалом. Флеш-пам'ять - це пам'ять комп'ютера, яку можна перезапису-вати. Першою такою пам'яттю була ROM-пам'ять (Read Only Memory), більш відома як ПЗУ-пам'ять. Інформацію до неї можна було записати лише один раз. Згодом була розроблена пам'ять формату PROM (пам'ять, що перепро-грамовується за допомогою програматора). Сьогодні її використовують для збереження програмного забезпечення В/05 (набір програм для запуску, тестування і керування стандартними периферійними пристроями комп'ютера). Сьомий різновид - USB-пам'ять, яка практично витіснила 3,5-дюймові гнучкі диски. За формою USB-пам'ять частіше за все нагадує брелок, у якому розташована одна або дві мікросхеми пам'яті і USB-контролер.
Сьогодні використовуються три типи носіїв, у яких застосовується магнітний спосіб запису та зчитування інформації. Це такі носії, як:♦ гнучкі диски;♦ жорсткі диски; ♦ магнітні стрічки. Компакт-диски (англ. compact disk - CD) вперше почали застосовуватися не в комп'ютерній техніці, а в сфері звукозапису. Ємність їх сягає 700 Мбайт. Розрізняють два основних типи комп'ютерних компакт-дисків: ♦ ті, що тільки читаються, - CD-ROM (від англ. read опту memory). На них інформація наноситься на фабриці; ♦ ті, на які можна ще й записати: одноразово - CD-R (від англ. recordable) або багаторазово - CD-RW (від англ. rewritable).Останнім часом з'явилися цифрові багатосторонні диски (англ. digital versatile disk - DVD). Від звичайного компакт-диска такі диски відрізняються тим, що мають кілька робочих поверхонь.