Для автоматизації роботи з даними, що відносяться до різних типів, важливим є приведення їх до єдиної форми. Для цього, як правило, використовують кодування, тобто представлення даних одного типу через дані іншого типу. Природна людська мова – це система кодування ідей та понять для висловлення думок за допомогою мовлення. Азбука - це система кодування компонентів мови за допомогою графічних символів. Двійковий код. В інформатиці існує своя система кодування, що називається двійковим кодом (цифровим кодом). В ній використовується лише 2 символи «0» та «1» (двійкові цифри). Інформацію, що представлена у такому вигляді легко технічно змоделювати. Наприклад, у вигляді електричних імпульсів (імпульс є – «1», імпульсу немає – «0») або на оптичному диску (ділянка прозора – промінь відбивається – «1», ділянка затемнена – промінь поглинається – «0»). Вся інформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена у двійковому коді. Об’єм інформації, що потрібен для збереження такого символу («0» або «1») називається бітом (bit від скорочення англійських слів binary digit). Одиниці інформації Базовою одиницею інформації є біт, що приймає значення «0» або «1». Для кодування звичних для людини символів в інформатиці використовують 8 біт, за допомогою яких можна закодувати 28=256 значень. Було розроблено стандартний набір 256 символів, що має назву ASCII (American Standard Code for Information Interchange – Американський стандартний код для обміну інформацією).
